ДО ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ ОСОБИСТОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2311-8458/2023-2-4Ключові слова:
перфекціонізм, розвій, самовдосконалення, чільні концептуальні підходи, прагнення до довершеності, високі особистісні стандарти, науково-педагогічні працівникиАнотація
У статті здійснено ґрунтовний аналіз уявлень стосовно феномену «перфекціонізм», котрі було накопичено впродовж довготривалої історії його дослідження й позиціоновані у наукових розвідках як зарубіжних, так і вітчизняних філософів і психологів. Представлено, що феномен перфекціонізму є всеосяжним, який існує поза часом кроскультурним феноменом, котрий проявляється в усіх царинах та на всіх ступенях включення індивідуума у суспільне буття та є одним із регуляторів соціального поводження. Наголошено увагу власне на суспільній природі перфекціонізму, позаяк його модус є залежним від уявлень стосовно цього феномену, позиціонованого у суспільному логічному мисленні, та об’єднаних у картину світу суспільних суб’єктів: домінуючий у суспільству дискурс «перфекціонізму» здійснює санкціоноване символічне насильство власне над тими, хто перебуває у царині його впливу. Наголошено стосовно амбівалентності, недіалогічності, патологічності перфекціонізму і його конверсу і схарактеризовано показники, за котрими зазначений дискурс розпізнається. Проаналізовано чільні різновиди перфекціонізму та обґрунтовано, що їх патологічні та конфліктні дискурси розвиваються довкола актуальних власне для суспільних суб’єктів питань, котрі символізують «правильне – неправильне», їм притаманний оцінний кшталт та протиборство цих дискурсів, що спричиняє виникнення «конфліктів інтересів». Позиціоновано, як власне дискурс стосовно перфекціонізму представляє двополюсний та континуальний штиб зазначеного феномену: на одному із його полюсів позиціоновано позитивний кшталт перфекціонізму, а на його другому – власне негативний. Позиціоноване розуміння створює можливості проведення емпіричних досліджень перфекціонізму в контексті пошуку відповідей стосовно кордонів поміж нормальним та анормальним, а також деструктивним перфекціонізмом і межами, за котрими перфекціонізм із природного бажання щодо самовдосконалення трансформується на одержимість та власне невротичну адикцію. Окреслено поняття «перфекціонізм», позиціоновано взаємозв’язок перфекціонізму із показниками власне професійного вигоряння, оцінюванням професійних досягнень, смисложиттєвими орієнтуваннями, кшталтом мотивації, психологічним самопочуттям індивіда.
Посилання
Завада Т.Ю. Теоретичний аналіз перфекціонізму як психологічного феномена. Проблеми сучасної психології : збірник наукових праць, 2012. С. 367–378.
Ковальчук З.Я. Вплив індивідуально-психологічних рис на механізми формування міжособистісних стосунків між вчителем та учнем. Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія : збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ : Міленіум, 2005. Т. 7. Вип. 4. С. 142–151.
Ковальчук З.Я. Психологічний аналіз міжособистісної взаємодії вчителя із старшокласниками : монографія. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2008. 160 c.
Гуляс І.А. Перфекціонізм: історично-світоглядні аспекти. Наука і освіта. Серія «Психологія». 2012. № 3. С. 46–49.
Філософський енциклопедичний словник : енциклопедія. НАН України, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди / голов. ред. В.І. Шинкарук. Київ : Абрис, 2002. 742 с.
Грубі Т.В. Визначення поняття «перфекціонізм особистості». Педагогіка і психологія сьогодення: теорія та практика : збірник наукових праць учасників Міжнар. наук.-практ. конф. (22–23 січня 2016 р., м. Одеса). Одеса : ГО «Південна фундація педагогіки», 2016. С. 13–18.
Кононенко О.І. Вплив перфекціонізму особистості на виникнення емоційного вигорання. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2014. Вип. 2. Т. 1. С. 81–85.
Колтунович Т.А. Перфекціонізм як чинник професійного вигоряння вихователів дошкільних навчальних закладів. Наукові записки. Психологія і педагогіка, 2008. № 19. С. 111–119.
Павлова В.С. Перфекціонізм як психологічний феномен. Збірник наукових праць. Психологічні науки, 2013. № 10(91), 2, с. 242–247.
Hewitt P., Flett G. Perfectionism in the Self and Social contexts: conceptualization, assessment and association with psychopathology. Journal of Personality and Social Psychology. 1991. Vol. 60. № 3. P. 456–470.
Завада Т.Ю. Теоретичний аналіз перфекціонізму як психологічного феномену. Проблеми сучасної психології : збірник наукових праць, 2012. С. 367–378.
Adler A. On the origin of striving for superiority and social interest. / J. Carlson & M. Maniacci (Eds.). New York, NY : Routledge. (Original work published 1933), 2012. Рр. 47–56.
O’Connell A.N., Karen Horney: Theorist in Psychoanalysis and Feminine Psychology. Psychology of Women Quarterly, 1980. 5(1), pp. 81–93. https://doi.org/10.1111/j.1471-6402.1981.tb0103.
Маслоу А.Г. На підступах до психології життя = Toward a psychology of being / пер. з англ. О. Чистякова. Київ : PSYLIB, 2003. http://psylib.org.ua/books/masla02/index.htm (дата звернення: 01.10.2023).
Rogers Carl R. Some Observations on the Organization of Personality. American Psychologist, 2 (1947): 358–368. Also published in The Phenomenological Problem. / ed. A. Kuenzli. New York : Harper and Row.
Маслоу А.Г. Психологія буття / пер. з англ. Київ : Ваклер, 1997. 304 с.
Hollender М.H. Perfectionism. Comprehensive Psychiatry, 1965. Vol. 6. P. 94–103.
Pacht R. Reflections on perfection. American Psychologist. 1984. Vol. 39. Р. 386–390.
Sorotzkin B. The quest for perfection: Avoiding guilt or avoiding shame? Psychotherapy: Theory, Research, Practice, Training, 1985. 22(3), 564–571. https://doi.org/10.1037/h0085541.
Sorotzkin B. Understanding and treating perfectionism in religious adolescents. Psychotherapy: Theory, Research, Practice, Training, 1998. 35(1), 87–95. https://doi.org/10.1037/h0087792.
Burns D.D. The feeling good handbook. New York : William Morrow and Company, 1989. P. 121–128.
Hamachek D. Psychodynamics of normal and neurotic perfectionism. Psychology. 1978. V. 15. P. 27–33.
Adkins K.W. Parker Perfectionism and suicidal preoccupation. Journal of personality. 1996. V. 64. № 3. Р. 536–546.
Slaney R. A programmatic approach to measuring perfectionism: the almost perfect scales / R. Slaney, K. Rice, J. Ashby. Perfectionism: Theory, research and treatment. Washington, 2002. P. 63–89.
Stoeber J., & Otto K. Positive Conceptions of Perfectionism: Approaches, Evidence, Challenges. Personality and Social Psychology Review, 2006. 10, 295–319.
Лоза О.О. Особливості перфекціонізму як особистісної риси державних службовців : дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. : 19.00.01 «Загальна психологія; історія психології». Київ, 2015 . 216 с.
Данилевич Л.А. Перфекціонізм як особистісний чинник академічної обдарованості студентів : дис. канд. психол. наук : спец. : 19.00.01. «Загальна психологія, історія психології». Київ, 2007. 222 с.
Frost R., Marten Р., Lahart С., Rosenblate R. The dimensions of perfectionism. Cogn. Ther. Res. 1990. Vol. 14. P. 449–468.