ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА РІЗНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ СЕРЕДОВИЩ

Анотація

У статті проаналізовані окремі особистісні психологічні риси політичних лідерів, що уможливлюють політичну професійну діяльність та консолідацію суспільства навколо своєї особи, а також вплив типів їхніх реакцій на соціальні виклики. Здійснено теоретичне дослідження прояву особистісних психологічних особливостей політиків та їхніх ретрансляцій у суспільній діяльності, що проявляється крізь призму соціокультурного середовища. Також проведено аналіз особливостей соціокультурних регіонів, їхніх відмінностей у ставленні до суспільних змін у політичній сфері. Цей феномен розглядається як результат функціонування прояву лідером індивідуальних психологічних особливостей, адже традиції соціуму насамперед впливають на те, яким буде політичний лідер як особистість і як ці індивідуальні риси будуть проявлятись у контексті його соціальної відповідальності. Особлива увага звертається на особистість авторитарних лідерів, такий тип особистості є цікавим з точки зору психології через те, що уособлює собою не просто культурні традиції та правила політичної культури того чи іншого регіону і являє собою сукупність індивідуальних особливостей, що чітко сформувались на фоні певних соціальних потрясінь. Запропоновано модель розвинутих лідерських якостей, які мають бути притаманні політичному лідеру. Політична діяльність є специфічною, адже уособлює собою наявність у політика особливих індивідуальних акцентуацій характеру. Також особистість лідера є важливою насамперед через особливість цього статусу, що визначає за ним певні обов’язки, вузько спрямовану діяльність, що базується на здатності до розуміння потреб соціуму, певних його верств. Лідерство неможливе без суспільства, зважаючи на те, що в кожному соціумі обов’язково є лідер, хто уособлює високий рівень соціальної відповідальності, а також сприймається соціумом як сукупність певних рис, якими він повинен володіти. Цей принцип пояснюється колективним несвідомим, що розуміється як сприйняття лідера не як особистості з певними обов’язками, а як архетип, яким його сприймає соціум.