ДО ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У статті здійснено ґрунтовний аналіз уявлень стосовно феномену «перфекціонізм», котрі було накопичено впродовж довготривалої історії його дослідження й позиціоновані у наукових розвідках як зарубіжних, так і вітчизняних філософів і психологів. Представлено, що феномен перфекціонізму є всеосяжним, який існує поза часом кроскультурним феноменом, котрий проявляється в усіх царинах та на всіх ступенях включення індивідуума у суспільне буття та є одним із регуляторів соціального поводження. Наголошено увагу власне на суспільній природі перфекціонізму, позаяк його модус є залежним від уявлень стосовно цього феномену, позиціонованого у суспільному логічному мисленні, та об’єднаних у картину світу суспільних суб’єктів: домінуючий у суспільству дискурс «перфекціонізму» здійснює санкціоноване символічне насильство власне над тими, хто перебуває у царині його впливу. Наголошено стосовно амбівалентності, недіалогічності, патологічності перфекціонізму і його конверсу і схарактеризовано показники, за котрими зазначений дискурс розпізнається. Проаналізовано чільні різновиди перфекціонізму та обґрунтовано, що їх патологічні та конфліктні дискурси розвиваються довкола актуальних власне для суспільних суб’єктів питань, котрі символізують «правильне – неправильне», їм притаманний оцінний кшталт та протиборство цих дискурсів, що спричиняє виникнення «конфліктів інтересів». Позиціоновано, як власне дискурс стосовно перфекціонізму представляє двополюсний та континуальний штиб зазначеного феномену: на одному із його полюсів позиціоновано позитивний кшталт перфекціонізму, а на його другому – власне негативний. Позиціоноване розуміння створює можливості проведення емпіричних досліджень перфекціонізму в контексті пошуку відповідей стосовно кордонів поміж нормальним та анормальним, а також деструктивним перфекціонізмом і межами, за котрими перфекціонізм із природного бажання щодо самовдосконалення трансформується на одержимість та власне невротичну адикцію. Окреслено поняття «перфекціонізм», позиціоновано взаємозв’язок перфекціонізму із показниками власне професійного вигоряння, оцінюванням професійних досягнень, смисложиттєвими орієнтуваннями, кшталтом мотивації, психологічним самопочуттям індивіда.