АКТИВІЗАЦІЯ ОСОБИСТІСНИХ РЕСУРСІВ У СКЛАДНИХ ПСИХОЛОГО-ВІКОВИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЯХ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/2311-8458/2023-1-13

Ключові слова:

особистість, криза, вікова криза, копінг-стратегія, вікові етапи розвитку, особистісні ресурси.

Анотація

Анотація. У статті автор розкриває сутність активізації особистісних ресурсів у психологічно складних життєвих ситуаціях крізь призму вікових криз. Автор розкриває зміст дефініції «складна життєва ситуація», аналізує особливості психологічних ресурсів особистості на різних вікових етапах, що впливають на копінг-подолання типових вікових труднощів; розглядає можливість цілеспрямованої роботи фахівців із запобігання дезадаптації особистості у процесі подолання складних ситуацій свого життя. На підставі аналізу праць науковців автор робить висновок, що вплив віку на визначення зрілості та особистісної розвиненості є незначним. Саме життєвий досвід, емоційний та когнітивний розвиток визначають основні стратегії й тактики особистісної поведінки. Автор запевняє, що кожен віковий період особистості містить свої ресурси, які спрямовані на подолання складних життєвих ситуацій. Проте вони можуть бути невикористаними у випадку, якщо цілеспрямовано на них не звернути увагу та не розвивати. Особистісний ресурс, до прикладу, підлітків та дітей, який допомагає собі зарадити з життєвими труднощами, залежить від емоційного реагування, поведінки, гнучкого мислення. Таким чином засвоюються нові стандарти, набуваються нові навички, перемикається увага з однієї ситуації на іншу, формується емоційна гнучкість та уява, яка виконує захисну функцію. Також автор стверджує, що важливими є і внутрішні ресурси дитини, хоч значення зовнішніх чинників подолання складних життєвих ситуацій є значно більшим, аніж внутрішніх. Водночас емоційна та соціальна підтримка значущих людей поруч є важливим чинником на етапі юності, а вирішальним – у старості, незважаючи на розвиток можливостей у тому віці мудрості та духовно-релігійного досвіду. У дорослому віці важливим ресурсом для формування копінг-стратегій є можливість усвідомлення своєї психологічної реальності, її прийняття, розуміння своїх можливостей чи обмежень у різних життєвих сферах.

Посилання

Мартинюк І. А. Стресостійкість та індивідуально-психологічні особливості студентської молоді. Психологія стресостійкості студентської молоді : монографія / За заг. ред. В. Шмаргуна. Київ : НУБіП України, 2019. С. 97–107.

Носенко Д. В. Особистісні чинники психологічного феномену самоінвалідизації як форми проактивної копінг-поведінки : автореф. дис. … канд. псих. наук. Дніпропетровськ, 2015. 183 с.

Савчин М. В., Василенко Л.П. Вікова психологія. Київ : Академвидав, 2005. 360 с.

Шамне А. В. Особистісні та міжособистісно-стильові детермінанти копінг-поведінки студентів у стресових ситуаціях. Психологія стресостійкості студентської молоді : монографія / за заг. ред. В. Шмаргуна. Київ : НУБіП України, 2019. С. 66–82.

Aspinwall L. G., Taylor S.E. A stitch in time: Self-regulation and proactive coping. Psychological Bulletin, 1997, 121(3). Р. 417–436.

Connor-Smith J. K., Flachsbart C. Relations between personality and coping: A Metaanalysis. Journal of Personality and Social Psychology, 2007, № 6. Р. 1080–1107.

Cramer P. Defense Mechanisms in Psychology today: Further Process for Adaptation. American Psychologist. 2000, № 55. Р. 637–646.

DeLongis A., Holtzman S. Coping in context: the role of stress, social support, and personality in coping. Journal of Personality. 2005, № 73. P. 1–24.

Gomez R., Bounds J., Holmberg K. Effects of neuroticism and avoidant coping style on maladjustment during early adolescence. Personality and Individual Differences, 1999, № 26. P. 306–315.

Hambrick E. P. & McCord D. M. Proactive Coping and Its Relation to the Five-Factor Model of Personality. Individual Differences Research, 2010, № 2. P. 67–77.

Higgins R. L., Snyder C. R., & Berglas S. Self-handicapping: The paradox that isn’t. New York : Plenum, 1990, 292 р.

Kliewer W., & Sandler I.N. Social competence and coping among children of divorce. American Journal of Orthopsychiatry, 1993, 63(3), 432–440. DOI: https://doi.org/10.1037/h0079441.

Kovalchuk Z., Raievska Y., Beheza L., Ievtushenko I., & Odyntsova H. Socio-psychological features and legal norms of the life of adolescents from distant families of labor migrants. Amazonia Investiga, 2021, 10(46), 79–91. DOI: https://doi.org/10.34069/AI/2021.46.10.7.

Längle A. Die existentielle Wirkung in Therapie und Beratung. Die Ur-Intentionalität als Grundlage für das Überspringen des „zündenden Funkens“ im Gespräch. Existenzanalyse 39, 2022, 2, 4–15.

Lazarus R. S., Cohen J.B. Environmental stress in human behavior and the environment. Current theory and research, / edited by I. Altaian and J.F. Wohlwill. New York : Plenum, 1977.

Lazarus R. S. Psychological stress and the coping process. New York : McGraw Hill, 1996.

Lazarus R. S., Folkman S. The concept of coping. Monat A. and Richard S. Lazarus. Stress and Coping. New York. 1991, 189–206.

Peacock E. J., Wong P. T. P. Relations Between Appraisals and Coping Schemas: Support for the Congruence Model. Canadian Journal of Behavioral Science, 1998. № 25. P. 64–80.

Perrez M., Baumann U. Lehrbuch Klinische Psychologie-Psychotherapie, 4, aktualisierte Auflage. Verlag Hans Huber, 2011.

Skinner E. A., Edge K., Altman J. Searching for the structure of coping: A review and critique of category systems for classifying ways of coping. Psychological Bulletin, 2003, № 129. P. 216–269.

Thomae H. Psychologische Biographicals Synthese idiographischer und nomothetischer Forschung. Ibidem, 1987. Р. 108–116.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-10-26