ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПІДХОДІВ ДО ВИВЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Анотація. Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню емоційної стійкості особистості. Проведено науковий аналіз емоційної стійкості, узагальнено і систематизовано інформацію із зазначеної проблеми на основі наукових джерел. Емоційну стійкість можна вважати запорукою здоров’я особистості як психічного, так і фізичного. А отже, це чинник результативності її навчальної та трудової діяльності. Звідси актуалізується питання про здатність особистості ефективно використовувати резерви психіки, підвищувати здатність найповнішого розкриття фізичних і психічних можливостей. Метою статті є теоретичний аналіз основних підходів до дослідження емоційної стійкості особистості та її критеріїв. В умовах воєнних реалій особливо загострюється питання методів та способів довільної регуляції емоційних станів особистості. Емоційна стійкість є важливим чинником ефективності роботи у складних умовах діяльності та швидкості адаптації до різних ситуацій та є вельми значущою для фахівців екстремальних професій. Зазначено, що поняття «психологічна стійкість», «емоційно-вольова стійкість», «морально-психологічна стійкість» і «емоційна стійкість» часто вживаються як синоніми. Але основою емоційної стійкості визнається здатність до саморегуляції і певна система мотивів особистості професіонала, яка виступає регулятором діяльності та поведінки. Термін «емоційна стійкість особистості» є досить специфічним для досліджень професійної діяльності. Емоційна стійкість стала частиною досліджень моральної регуляції поведінки, вольової саморегуляції поведінки, довільної й мимовільної регуляції діяльності, психічної саморегуляції, емоційної регуляції діяльності та поведінки та ін. На думку більшості дослідників, основним критерієм ЕС є ступінь домінування емоцій: позитивних чи негативних. Вони можуть виражатися через характеристики емоційної експресії – емоційно вираженої реакції. Основним критерієм ЕК у ситуації діяльності є результат, який свідчить про успішність актуальної діяльності. Поняття «емоційна стійкість» розглянуто з точки зору системного підходу та трактується як інтегральна властивість особистості, у якій рівною мірою представлено емоції та мотивація, воля та інтелект. Аналіз наукових праць, присвячених проблемі ЕС, дозволив дійти висновку про її структурованість. ЕС є системною властивістю, яка забезпечує суб’єкту оптимальне досягнення поставленої мети в емоційно напружених ситуаціях. Тому структурне дослідження ЕС повинно ґрунтуватися на принципі цілісності та розвитку психічних явищ у контексті системно-динамічного підходу. Тільки у цьому випадку психічне явище, яке визначається як система, може вважатися науково обґрунтованим.