ІГРОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ: ВИЗНАЧЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ДІАГНОСТИКА

Анотація

Анотація. У статті представлено теоретичний аналіз ігрової залежності, а саме її сутність, причини, наслідки, класифікації та методи діагностики. Встановлено, що ігрова залежність – це патологічна схильність до азартних ігор, що охоплює різні вікові групи, проте найбільш вразливі діти та молодь. Тому вчені з різних галузей, таких як психологія, педіатрія, неврологія та соціологія, активно досліджують цю проблему. Мета дослідження полягає в теоретичному аналізі сутності ігрової залежності, її причин, наслідків, класифікації, а також методів діагностики. Визначено, що ігрова залежність – це неконтрольоване бажання грати в ігри, яке заважає нормальному функціонуванню індивіда в щоденному житті. Вона формується під впливом різних факторів (біологічних, соціальних та психологічних). До основних симптомів ігрової залежності належать: неможливість відволіктися від комп’ютерної гри, ізоляція від соціальних контактів та суспільства загалом, деперсоналізація, ігнорування особистої гігієни, вживання психостимуляторів, ототожнення себе з головним персонажем, повне розчинення у грі, стан ейфорії під час ігрового процесу та інші. Залежність може приймати різні форми. Вона класифікується за такими критеріями: за видами ігор (азартні ігри, відеоігри, онлайн-ігри), за рівнем важкості (легка ігрова залежність, помірна ігрова залежність, важка ігрова залежність), за демографічними характеристиками (за віком, статтю, соціальним статусом). Ця залежність розвивається поетапно, проходячи стадії виграшу, програшу, розпачу та безнадійності. Для діагностики ігрової залежності психіатри та психологи використовують стандартні критерії, вказані в DSM-5 та ICD-11, а також спеціалізовані інструменти, такі як Шкала ігрової залежності (GAS), Індекс патологічної ігрової поведінки (PGSI) та Шкала залежності від Інтернету (IAT). Наголошується важливість своєчасного виявлення та лікування ігрової залежності з метою запобігання серйозним негативним наслідкам для фізичного та психічного здоров’я особи, а також для її соціального життя та професійної діяльності. Ця проблема є критичною у сучасному суспільстві.