LEGAL PRAXEOLOGY AS A FACTOR OF EFFICIENCY OF LEGAL PRACTICE
DOI:
https://doi.org/10.32782/2311-8040/2023-4-18Keywords:
human activity, social management, practice, pragmatism, praxeology.Abstract
Abstract. The article highlights the interpretation of the concept of praxeology in historical retrospect and by modern scholars. Praxeology is analyzed as a socio-philosophical concept of human activity and as a science of general laws of efficiency operating in different socio-historical conditions. The essence and main features of social management as a social phenomenon related to human activity and the need for its effectiveness for the transformation of society are analyzed. It is found that the effectiveness of management is ensured by the use of tools developed as a result of praxeological research. The author considers the impact of praxeological research on knowledge as such in the context of forming the concepts of effective social management. Legal praxeology is studied in terms of its effectiveness for the formation and development of effective mechanisms of legal practice. The article also examines various approaches to understanding the concept of «legal practice» as a general theoretical category. The author analyzes the peculiarities of the praxeological approach to legal practice. Legal practice is considered as one of the instruments of influence on the quality of legal regulation of social relations and the effectiveness of social governance. It is emphasized that improvement of the process of realization of the functions of legal practice serves to increase the efficiency of legal regulation in general. The study uses a systematic approach, primarily the dialectical approach (which facilitates the analysis of existing scientific orientations and positions), the axiological approach (which helps to clarify the place and role of application of the rules and regulations of legal practice), as well as the systemic and structural method and methods of logic.
References
T. Kotarbiński: Hasło dobrej roboty. Wiedza Powszechna, 1984, s. 234.
Трактат про хорошу роботу. Тадеуш Котарбінський. Видавництво Лодзького університету. Лодзь. 2019. С. 416.
Альфред Еспінас (2017). Les origines de la technologie: étude sociologique. HACHETTE LIVRE.
Есе про проблему побудови формальних і праксеологічних основ економіки. Економічні праці викладачів КНЕУ (перша третина ХХ ст.): навчальний посібник / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана; уклад. С.М. Антонюк. Електрон. текстові дані. Київ: КНЕУ, 2013. С. 99–111. URL: lib.kneu.edu.ua/ua/e_
resources_bibl/elek_bibl_litr//
Фредерік Тейлор. Принципи наукового менеджменту. 2021. URL: https://www.maxzosim.com/theprinciples-of-scientific-management//
Поліщук В.А. Праксеологічний підхід як інноваційна основа вдосконалення професійної підготовки майбутніх соціальних працівників. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Педагогіка, соціальна робота. 2014. Випуск 32. С. 148–150.
Романишина Л.М. Використання праксеологічного підходу у професійній підготовці студентів до розв’язання конфліктів. Науковий вісник МНУ імені В.О. Сухомлинського Педагогічні науки. 2017. № 4(59). P. 447–451.
Сацков М.Я. Методи і прийоми роботи бізнесменів і менеджерів. Київ : Основи, 2003.
Вовканич С. Діяльнісний підхід до людського та інтелектуального капіталу в економіці знань: концептуалізація понять. Український соціологічний журнал. 2009. № 1-2. С. 71–78.
Злупко С.М. Історія економічної теорії: підручник. Київ : Видавничий дім «Знання», 2005. С. 719. URL: http://www.info-library.com.ua/ books-book-101.html.
Бризгалов І. Юридична деонтологія: короткий курс лекцій. Київ : МАУП. 2013. 4-те вид. 43 с.
Вільнянський С. Юридична практика: поняття та зміст. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2014. № 2. C. 34–44.
Палій О.М. Юридична практика як джерело і мета формування правосвідомості. Актуальні проблеми філософії та соціології. Міністерство освіти і науки України ; Національний університет «Одеська юридична академія». Одеса, 2017. Випуск 20. С. 94–96.
Гусарєв С.Д. Характеристика поняття та основних принципів юридичної практики. Університетські наукові записки. Вип. 38. Юридичні науки. 2005. С. 23–28.
Гусарєв С. Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01: 12.00.01 ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. Kиїв, 2007. 35 с.
Палешник С.І. До питання про тлумачення судової практики. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2013. Випуск 25. P. 168–179.
Філософія : підручник для студентів вищих навчальних закладів / С.П. Щерба, В.К. Щедрін, О.А. Заглада ; за ред. С.П. Щерби. Київ : МАУП, 2004. 216 с.
Цмоць У.О. Методологія дослідження юридичної практики як філософсько-правової категорії. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць. Львів. 2016. Випуск 3. С. 336–342.
Павлишин О.В. Юридична праксеологія: практичні та прикладні аспекти філософії права. Держава і право: збірник наукових праць. Випуск 24. Київ : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. С. 75–81.
Балинська О.М., Ященко В.А. Методологія сучасного правознавства: навчальний посібник. Львівський державний університет внутрішніх справ, 2018. 372 с. С. 101.
Філософія права : підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / О.В. Данильян, О.В. Дзібан, С.В. Максимов та ін. ; за заг. ред. доктора філософських наук, професора О. В. Данильяна. Харків : Право, 2009. 208 с.
Перепелюк А.М. Механізм застосування права: структура та критерії ефективності (загальнотеоретичний аспект) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 ;Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. Київ, 2016. 20 с.
