ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ПЕРЕБУВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ПРИМУСОВОЇ ІЗОЛЯЦІЇ (ПОЛОНУ)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню психологічних трансформацій, посттравматичних реакцій та особистісних деструкцій у військовослужбовців, спричинених перебуванням у полоні або примусовій ізоляції в умовах бойових дій, а також визначення соціальних і організаційних факторів, що впливають на ефективність реінтеграції та психологічної адаптації після звільнення з полону. У емпіричному дослідженні взяли участь військовослужбовці, які пройшли через досвід полону або тривалої ізоляції. Для оцінки їхнього психоемоційного стану та проявів посттравматичного розладу застосовувався комплекс психологічних методик, що дозволило виявити рівень повторного переживання травми, уникання, гіперактивації та дистресу, а також оцінити стресостійкість і здатність до соціальної адаптації. Крім цього, аналізувалися соціальні та організаційні чинники підтримки, включно із сімейним оточенням, взаємодією з бойовими побратимами та рівнем прийняття з боку громади, а також ефективність психологічної допомоги. Для обробки отриманих даних використовували методи кореляційного та регресійного аналізу, що дозволило визначити взаємозв’язки між соціальною підтримкою, психологічним станом та успішністю реінтеграції. Емпірично підтверджено, що соціальна підтримка та суб’єктивна оцінка ефективності наданої допомоги є критичними факторами зниження проявів ПТСР. Встановлено диференційований вплив різних джерел підтримки: допомога сім’ї корелює зі зменшенням загального дистресу; взаємодія з бойовими побратимами сприяє зниженню гіперактивації; прийняття з боку громади полегшує подолання стратегій уникання. Виявлено, що висока довіра до фахової психологічної допомоги є найпотужнішим предиктором зниження інтенсивності флешбеків та загального рівня травматизації. Психологічна реабілітація та системна соціальної підтримки визначені як ключові детермінанти відновлення психоемоційної стабільності. Результати дослідження обґрунтовують необхідність впровадження мультимодального підходу до реінтеграції ветеранів, що поєднує індивідуальну терапію, розвиток адаптивних копінг-стратегій та формування сприятливого соціального середовища для запобігання пост-травматичних станів.