ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ ЯК ПСИХОЛОГІЧНОГО ФЕНОМЕНУ
Ключові слова:
перфекціонізм, розвій, самовдосконалення, чільні концептуальні підходи, прагнення до довершеності, високі особистісні стандарти, науково-педагогічні працівникиАнотація
У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз феномену «перфекціонізм» в історичній ретроспективі. Зазначено, що феномен перфекціонізму робить значний вплив на різні царини життя особистості, зокрема на психологічний добробут, міжособистісні взаємини та професійні учини. Зазначено, що перфекціонізму є властивим як ординарне адаптивне функціонування, так і власне дезадаптація індивідуума.Зазначено, що перфекціонізм подеколи може бути власне як рушійною силою розвію, так і детермінантою небезпеки психічному здоров’ю, що призводить до стресу, тривожних і депресивних дисонансів. Історіографія еволюції феномену перфекціонізму надає потенцію простежити переміни в судженнях стосовно досконалості у різних епохах та царинах науки. Такий підхід надає можливість виявити певну логіку у переміні соціальних цінностей і стандартів та їх вплив на психічне здоров’я і самореалізацію індивідуума. У статті проаналізовано наукові підходи до аналізу феномену перфекціонізму в царині теології, філософії й психології.Позиціоновано, що феномен перфекціонізму є всеохоплюючим, який існує поза часом і простором, є кроскультурним явищем, яке виявляється у всіх сферах та на всіх рівнях суспільного буття індивіда і відноситься до одного з регуляторів громадського поводження. Акцентовано увагу саме на соціальному штибі феномену перфекціонізму, оскільки його модус є вкрай залежним власне від уяви стосовно нього, котрий проявляється у соціальному логічному мисленні й поєднаних у полотно світу громадських суб’єктів: превалюючи у суспільстві дискусія стосовно феномену «перфекціонізму» чинить санкціоноване символічне насилля над тими, хто перебуває у царині впливу феномену «перфекціонізм». Наголошено увагу на амбівалентності, патологічності, недіалогічності феномену перфекціонізму та його конверсу й розкрито його показники. Здійснено аналіз чільних різновидів феномену «перфекціонізм» та узасаднено, що їх патологічні й конфліктні дискурси розгортаються навколо актуальних власне для громадських суб’єктів квестій, котрі символізують «вірно – невірно», їм є властивим оцінювальний кшталт, і конфронтація цих дискусій призводить до з’яви «конфлікту інтересів».Окреслено поняття «перфекціонізму», позиціоновано, що феномену «перфекціонізм» є притаманні багатовимірність утворення та складний рівень архітектоніки, заразом із високими індивідуальними стандартами має власне низку як когнітивних, так й інтерперсональних параметрів.
Посилання
Гуляс І.А. Перфекціонізм: історично-світоглядні аспекти. Наука і освіта. Серія «Психологія». 2012. № 3. С. 46–49.
Кісіль З.Р. До питання дослідження перфекціонізму особистості. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна. 2023. Вип. 2. С. 23–31.
Фройд З. Невпокій в культурі / пер. з німецької Ю. Прохасько. Київ : Апріорі, 2021. 120 с.
Горні К. Невротична особистість нашого часу (видання 1937) / пер. з англ., 2016. 186 с.
Адлер А. Наука жити / пер. з англ. Київ : Port-Royal, 1997. 34 с.
Adler A. On the origin of striving for superiority and social interest. J. Carlson, M. Maniacci (Eds.). New York. NY : Routledge, 2012. Р. 47–56.
O’Connell A., Horney K. Theorist in Psychoanalysis and Feminine Psychology. Psychology of Women Quarterly. 1980. № 5(1). Р. 81–93. URL: https://doi.org/10.1111/j.1471-6402.1981.tb0103
Маслоу А. Г. На підступах до психології життя / пер. з англ. О. Чистякова. Київ : PSYLIB, 2003. URL: http://psylib.org.ua/books/masla02/index.htm
Rogers Carl R. Some Observations on the Organization of Personality. American Psychologist 2 (1947): 358–368. Also published in The Phenomenological Problem. ed. A. Kuenzli. New York : Harper and Row.
Грубі Т.В. Визначення поняття «перфекціонізм особистості». Педагогіка і психологія сьогодення: теорія та практика : зб. наук. пр. учасників Міжнар. наук.-практ. конф., м. Одеса, 22–23 січня 2016 р. Одеса : ГО «Південна фундація педагогіки», 2016. С. 13–18.
Кононенко О. І. Вплив перфекціонізму особистості на виникнення емоційного вигорання. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2014. Вип. 2. Т. 1. С. 81–85.
Колтунович Т. А. Перфекціонізм як чинник професійного вигоряння вихователів дошкільних навчальних закладів. Наукові записки. Психологія і педагогіка. 2008. № 19. С. 111–119.
Павлова В. С. Перфекціонізм як психологічний феномен. Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія «Психологічні науки». 2013. № 10(91). Вип. 2. С. 242–245.
Завада Т. Ю. Теоретичний аналіз перфекціонізму як психологічного феномену. Проблеми сучасної психології. 2012. Вип. 16. С. 365–378.
Blatt S. J. The destructiveness of perfectionism : Implications lor the treatment of depression. American Psychologist. 1995. Vol. 50 (12). P. 1003–1020.
Лоза О. О. Диференціація типів прояву перфекціонізму. Вісник Дніпропетрського університету економіки та права ім. Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». 2013. № 1. С. 122–125.
Shafran R., Cooper Z., Fairburn C. Clinical perfectionism: a cognitive-behavioral analysis. Behaviour Research and Therapy. 2002. Vol. 40. Iss. 7. P. 773−792.
Parker W., Stumpf H. An examination of the Multidimensional Perfectionism Scale with a sample of academically talented children. Journal of Psychoeducational Assessment. 1995. № 13. Р. 372–383.
Stoeber J., Otto K. Positive conceptions of perfectionism: Approaches, evidence, challenges. Personal- ity and Social Psychology Review. 2006. Vol. 10. № 4. P. 295–319.
Debrovski K., Piechovsky Т. Perfectionistm: yarning to become what one ought to be. London : Little, Brown & Co, 1997. P. 28–34.
Rogers Carl R. Some Observations on the Organization of Personality. American Psychologist 2 (1947): 358–368. Also published in The Phenomenological Problem. ed. A. Kuenzli. New York : Harper and Row.
Маслоу А. Г. Психологія буття / пер. з англ. Київ : Ваклер, 1997. 304 с.
Hollender М. H. Perfectionism. Comprehensive Psychiatry, 1965. Vol. 6. P. 94–103.
Pacht R. Reflections on perfection. American Psychologist. 1984. Vol. 39. Р. 386–390.
Sorotzkin B. The quest for perfection: Avoiding guilt or avoiding shame? Psychotherapy: Theory, Research, Practice, Training. 1985. № 22(3). P. 564–571. URL: https://doi.org/10.1037/h0085541
Sorotzkin B. Understanding and treating perfectionism in religious adolescents. Psychotherapy: The- ory, Research, Practice, Training. 1998. № 35(1). Р. 87–95. URL: https://doi.org/10.1037/h0087792
Burns D. D. The feeling good handbook. New York : William Morrow and Company, 1989. P. 121–128.
Hamachek D. Psychodynamics of normal and neurotic perfectionism. Psychology. 1978. Vol. 15. P. 27–33.
Adkins K., Parker W. Perfectionism and suicidal preoccupation. J-l of personality. 1996. Vol. 64. № 3. Р. 536–546.
Slaney R., Rice K., Ashby J. A programmatic approach to measuring perfectionism: the almost perfect scales. Perfectionism: Theory, research and treatment. Washington, 2002. P. 63–89.
Лоза О. О. Особливості перфекціонізму як особистісної риси державних службовців : дис. … канд. психол. наук : 19.00.01. Київ, 2015. 216 с.
Данилевич Л. А. Перфекціонізм як особистісний чинник академічної обдарованості студентів : дис.... канд. психол. наук : 19.00.01. Київ, 2007. 222 с.
Hewitt P., Flett G. Perfectionism in the Self and Social contexts: conceptualization, assessment and association with psychopathology. J.-1 of Personality and Social Psychology. 1991. Vol. 60. № 3. P. 456–470.
Frost R., Marten P., Lahart C., Rosenblate R. The dimensions of perfectionism. Cogn. Ther. Res. 1990. Vol. 14. P. 449–468.