НЕМОЖЛИВІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЯК ПІДСТАВА ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ДОГОВІРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Анотація

Стаття присвячена теоретичним розробкам категорії «неможливість виконання зобов’язань», виокремлення її особливостей. Висловлюється думка, що категорія «неможливість виконання зобов’язань» являє собою складну юридичну категорію, яка описує ситуації, за якої сторони не можуть виконати свої договірні обов’язки через виникнення обставин, за які сторони не відповідають. Аналізується зарубіжна правозастосовча практика, в якій існує чіткий розподіл такої неможливості виконання зобов’язань на первинну, яка передбачає таку неможливість до укладання договору та подальшу, яка виникає після початку виконання договору. Досліджується зв’язок категорії неможливість виконання зобов’язань із форс-мажором як підстави звільнення від договірної відповідальності. Обґрунтовується їх співвідношення у логічному зв’язку «причина-наслідок», де форс-мажор слугує обставиною, за якої виконання зобов’язання стає неможливим внаслідок об’єктивних факторів, і як наслідок призводить до припинення зобов’язальних відносин сторін. Автор виокремлює певні відмінності вказаних категорій: неможливість виконання зобов’язання за встановленого факту об’єктивності події, яка настала, відсутності суб’єктивного фактору (вини боржника/сторони договору) та причинно-наслідковим зв’язком між цими елементами, призводить до припинення зобов’язальних відносин. В свою чергу, форс-мажор є підставою звільнення сторони договору від настання несприятливих наслідків, за умови, що основне зобов’язання не припиняється, а лише відтерміновується його виконання, якщо договором не передбачено інше. Тобто, за настання форс-мажорних обставин відбувається трансформація та адаптація зобов’язального правовідношення відповідно до ситуації, яка виникла, що може полягати, зокрема у призупиненні договірних правовідносин на період існування вказаних обставин.