ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПРАВА ТА МОРАЛІ В ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА

Анотація

У статті проаналізовано особливості співвідношення права та моралі в діяльності прокурора. Розкрито підходи до розуміння моральних вимог до осіб, які мають намір стати прокурорами. Акцентовано на співвідношенні права і моралі в діяльності прокурора шляхом визначення морально-правових критеріїв удосконалення процесуальної діяльності з позицій етики, філософії права, теорії права та держави, науки кримінально-процесуального права, а також з використанням наукових досягнень у галузі криміналістики, судової експертизи та оперативно-розшукової діяльності. Окрім того, у статті порушено питання про професійну етику та поведінку прокурорів. Розглянуто переваги й недоліки професії прокурора. Виокремлено проблеми, без розв’язання яких неможлива реформа судочинства загалом. Відтак запропоновано варіанти розв’язання цих проблем. Наголошено, що прокурор є взірцем і для усіх громадян. Він взаємодіє з ними як під час особистого прийому, у суді в ролі державного обвинувача, так і контактуючи з громадськістю. У ньому люди повинні (і хочуть!) бачити справжнього захисника своїх прав, готового будь-якої миті «піти в бій» із несправедливістю. Крім того, «презумпція доброчесності» щодо низки чиновників з боку громадян (порушення якої щоразу викликає скандал у ЗМІ та інтернеті) диктує прокуророві обов’язок відповідати високим моральним вимогам у своїй позаслужбовій діяльності, оскільки його образ формує уявлення не тільки про прокуратуру, а й про всю державну владу загалом. Тому прокурором не може бути людина, у якої на підсвідомому рівні не сформувалися почуття громадянського обов’язку, відповідальності, правосвідомості, уявлення про елементарні цінності моралі та вищі моральні ідеали. Зроблено висновок про нагальну потребу в удосконаленні кримінального процесу для подолання нових складнощів у роботі органів прокуратури. Адже законодавчі акти, що приймаються сьогодні, чітко показують, що досі не вироблено єдиної лінії подальшого розвитку кримінально-процесуальної діяльності. Удосконалення кримінального процесу має відбуватися одночасно й узгоджено за багатьма напрямами та враховувати різні чинники: політико-правові, соціально-економічні, морально-психологічні.