ІНСТИТУТ ОКРЕМОЇ СУДДІВСЬКОЇ ДУМКИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНИ, НІМЕЧЧИНІ ТА США

Анотація

Стаття присвячена комплексному порівняльному аналізу інституту окремої суддівської думки в Україні, Німеччині та США. Розглядаються правові основи, практичне застосування, функції, вплив на правову доктрину та суспільну легітимність судових рішень. Окремо аналізуються проблеми публічності, політизації та перспективи вдосконалення інституту в Україні, а також наводяться приклади значущих окремих думок суддів у різних правових системах. Досліджується інститут особливої думки судді як складова моделі судової поведінки. Аналізується його сутність, функціональне призначення та зв’язок із явищем суддівського розсуду. Показано, що особлива думка виконує роль легітимного механізму вираження позаправових факторів, які впливають на формування внутрішнього переконання судді. Доведено, що за умов меншої нормативної регламентації особлива думка є формою виходу за межі суддівського розсуду, не порушуючи принципів правосуддя та незалежності судді. Визначено суспільну функцію особливої думки як засобу демонстрації плюралізму позицій у межах судового органу. Встановлено, що проблематика суддівської думки та меж її реалізації набуває особливої актуальності в умовах зростання ролі судової влади в демократичному суспільстві. Водночас інститут особливої думки судді залишається малодослідженим елементом судової поведінки, який відображає не лише правові, а й позаправові аспекти прийняття судових рішень. Закцентовано увагу на тому, що інститут окремої суддівської думки в судах і правове підґрунтя цього явища є невід’ємною складовою демократичної правової культури, спрямованої на забезпечення реальної незалежності суддів і прозорості судового процесу. Його правове закріплення не лише гарантує свободу внутрішнього переконання суддів, а й стимулює розвиток правової доктрини та формування нових підходів у тлумаченні конституційних норм. Констатовано, що окрема думка слугує своєрідним механізмом внутрішньої критики, що сприяє підвищенню якості судових рішень і зміцненню довіри до судової влади, а порівняльне дослідження лише сприяє удосконаленню вищевказаних явищ та процесів.