ХАРАКТЕРИСТИКА РИЗИКУ НЕЗАКОННОГО ВПЛИВУ НА ПОТЕРПІЛОГО, СВІДКА, ІНШОГО ПІДОЗРЮВАНОГО, ОБВИНУВАЧЕНОГО, ЕКСПЕРТА, СПЕЦІАЛІСТА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЯК ПІДСТАВИ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ

Анотація

У статті досліджується правова природа та змістовна характеристика ризику незаконного впливу на учасників кримінального провадження як самостійного правового феномену. Розкривається поняття ризику незаконного впливу, його структурні елементи, критерії оцінки та фактори, що обумовлюють виникнення такого ризику. Аналізується категорія «достатніх даних» про загрозу учасникам провадження в контексті статті 52 КПК України як підстави для застосування заходів безпеки. Досліджуються об’єктивні та суб’єктивні чинники, що формують ризик незаконного впливу, включно із характером злочину, особою підозрюваного чи обвинуваченого, їхніми зв’язками та ресурсами, попередньою протиправною поведінкою. Розглядається специфіка ризику щодо різних категорій учасників провадження: потерпілих, свідків, інших підозрюваних та обвинувачених у групових злочинах, експертів, спеціалістів. Обґрунтовується необхідність диференційованого підходу до оцінки ризику залежно від процесуального статусу особи та її ролі в доказуванні. Аналізується практика Верховного Суду України щодо встановлення наявності ризику незаконного впливу та застосування заходів безпеки. Здійснено порівняльний аналіз підходів до оцінки ризику незаконного впливу в кримінальному процесі США, Німеччини та Великої Британії. Запропоновано модель комплексної оцінки ризику незаконного впливу, що має індикатори загрози, шкалу оцінювання й алгоритм прийняття рішень про застосування заходів безпеки. Визначено перспективні напрями вдосконалення нормативного регулювання та правозастосовної практики у сфері протидії незаконному впливу на учасників кримінального провадження.