ДЕЯКІ ПИТАННЯ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ДЛЯ ОСІБ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Анотація

У статті досліджуються види соціальних послуг, які надаються особам, які постраждали від домашнього насильства. Обґрунтовується необхідність застосування комплексного підходу у функціонуванні системи надання послуг з огляду на державні соціальні стандарти, які визначають порядок надання відповідної соціальної послуги для осіб, що опинилися у складних життєвих обставинах. Класифікатор соціальних послуг визначає осіб, які постраждали від домашнього насильства, отримувачем соціальних послуг на такі види соціальних послуг, як: надання притулку, екстрене (кризове) втручання та соціально-психологічна реабілітація. Системний аналіз законодавства, що регулює діяльність надавачів соціальних послуг таким особам, свідчить про те, що обмеженого переліку таких соціальних послуг немає. Проте забезпечена можливість надання ще таких із них, як консультування, інформування, надання притулку, представництво інтересів. Запропоновано доповнити пункт 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» реченням такого змісту: «Зміст і обсяг соціальної послуги для кожної постраждалої особи визначаються індивідуально залежно від її потреб і зазначаються в договорі про надання соціальної послуги відповідно до стандартів надання соціальних послуг постраждалим особам, які затверджуються відповідно до стандартів надання соціальних послуг постраждалим особам центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, з урахуванням вимог міжнародних правових актів». Також варто продублювати в пункті 5 частини 1 статті 14 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зміст положень пункту 4 частини 1 статті 17 цього акта. Зокрема, передбачити надання загальними та спеціальними службами підтримки соціальних послуг постраждалим особам, зокрема й постраждалим дітям, виключно за згодою постраждалих осіб або їхніх законних представників, а якщо батьки, інші законні представники дитини, законні представники недієздатної особи є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини або недієздатної особи – за згодою органу опіки та піклування.