ВИРІШЕННЯ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ УПУЩЕНОЇ ВИГОДИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

Констатовано неприйнятність залучення арсеналу сил та засобів кримінального процесу для вирішення питань відшкодування упущеної вигоди при розгляді цивільного позову. Доведено, що упущена вигода – це доходи потенційні, які лише можуть бути отримані за певних умов. Обґрунтовано неможливість встановлення умислу щодо упущеної вигоди як обставини, якої не існувало, чи наявність якої не доведена на момент вчинення інкримінованого особі діяння. Вказано, що розмір неодержаних доходів зазвичай залежить не від поведінки фактично винного, а, передусім, від заходів вжитих чи не вжитих постраждалим, діяльності органів, що ведуть кримінальний процес. Водночас розмір наслідків, завданих кримінальним правопорушенням чи іншим суспільно небезпечним діянням, не повинен бути обумовлений недоліками у роботі органів держави, котрі повинні розкривати та розслідувати такі діяння. Обґрунтовано, що упущена вигода не є шкодою, завданою кримінальним правопорушенням чи іншим суспільно небезпечним діянням. А відтак, на працівниках органів, що ведуть кримінальний процес, і не лежить тягар доказування відповідної обставини. Її не слід встановлювати у кримінальному процесі навіть тоді, коли цивільний позивач готовий повністю брати тягар доказування неодержаних доходів на себе. Констатовано, що матеріальні, часові та інші ресурси у кримінальному провадженні слід застосовувати раціонально – для встановлення лише тих обставин провадження, що входять до предмету доказування.