Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія психологічна)

МЕТОДОЛОГІЯ ЕКСПРЕС-ДОСЛІДЖЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-ОСОБИСТІСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ

Вадим Вадимович Барко, Вадим Іванович Барко, Aнастасія Bікторівна Андрущенко — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено проблематиці пошуку психодіагностичного інструментарію експрес-дослідження, спрямованого на комплексне вивчення індивідуально-особистісних властивостей військовослужбовців Національної гвардії України з метою психологічного відбору персоналу, призначення осіб на посади. Проведено емпіричне дослідження з охопленням репрезентативної вибірки курсантів Національної академії Національної гвардії України, яке ґрунтується на теоретичних концепціях і принципах системності, оптимізації, теорії інтегральної індивідуальності і ортогональних моделей особистості. Розроблено оригінальний психодіагностичний комплекс методик для швидкого системного психодіагностичного дослідження військовослужбовців, який включає адаптовані тести загальних здібностей, індивідуально-особистісних властивостей, спрямованості особистості. Показано, що цей комплекс дозволяє психологу, без значних витрат часу, вимірювати й оцінювати результати тестування та формулювати надійний психодіагностичний висновок. Порівняння груп успішних і неуспішних військовослужбовців дозволило встановити, що за різними критеріями та індексами професійної придатності до службово-бойової діяльності зареєстровано статистичні відмінності між різними за успішністю групами обстежених. Успішні військовослужбовці є більш інтелектуально розвиненими і креативними, якщо порівняти з опонентами. Щодо індивідуально-особистісних властивостей, вони виявились більш активними і сміливими, відповідальними, менш схильними до депресії. Отримані докази щодо зменшення агресивних і домінантних проявів у групф успішних, їх більшої схильності до діалогу і компромісу. Успішні є більш відповідальними, у них більша тенденція оволодівати знаннями й навичками. Високі індекси за шкалою поступливості свідчать про тенденцію до компромісів, здатність залагоджувати конфлікти. Вищі індекси професійної життєстійкості свідчать про включення до професійної діяльності, добрий самоконтроль та ефективне сприйняття професійного ризику, вміння протидіяти несприятливим обставинам. За критерієм спрямованості також виявлено перевагу успішних військовослужбовців. Зазначені психологічні особливості сприяють більш ефективному виконанню військовослужбовцями своїх професійних завдань. За деякими індексами психологічної придатності до діяльності не помічено істотних відмінностей між досліджуваними групами респондентів. Це стосується показників екстраверсії та інтроверсії, а також показників сенситивності, емотивності та нейротизму.

НОРМАЛІЗАЦІЯ НЕБЕЗПЕКИ: ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ВІЙНИ

Олена Степанівна Вавринів — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичний аналіз феномену нормалізації небезпеки як специфічного соціально-психологічного процесу, що формується в умовах тривалої та повторюваної загрози, зокрема в контексті війни. Актуальність дослідження зумовлена тим, що в сучасному світі зростає кількість ситуацій, у яких значні групи населення змушені тривалий час функціонувати в умовах хронічної небезпеки. За таких умов загроза перестає бути одиничною кризовою подією та поступово трансформується у стійкий елемент життєвого середовища, що впливає на когнітивні, емоційні, поведінкові та соціальні аспекти функціонування особистості. Особливої значущості ця проблема набуває в умовах війни в Україні, де населення тривалий час перебуває під впливом постійних ракетних обстрілів, повітряних тривог, інформаційного напруження та загальної невизначеності. Подібні процеси також характерні для інших регіонів світу, що переживають тривалі конфлікти, що свідчить про універсальність проблеми життя в умовах постійної загрози. На основі аналізу сучасних зарубіжних і українських досліджень, зокрема концепцій тривалого травматичного стресу, щоденних стресорів війни, психологічної стійкості та копінг-стратегій, обґрунтовано, що існуючі підходи недостатньо пояснюють механізм інтеграції небезпеки у структуру повсякденного життя. У зв’язку з цим запропоновано авторське визначення нормалізації небезпеки як процесу трансформації сприйняття загрози, у межах якого вона поступово втрачає статус виняткової події та набуває характеристик звичного фону існування. У статті розкрито структуру нормалізації небезпеки, що включає когнітивний, емоційний, поведінковий та соціальний рівні прояву. Описано можливі сценарії розвитку цього процесу – адаптивний, виснажувальний та трансформаційний, які відображають різні варіанти психологічного функціонування особистості в умовах хронічної небезпеки. Підкреслено, що нормалізація небезпеки може виступати як ресурсом підтримання життєдіяльності, так і фактором накопичення латентного психологічного напруження. Зроблено висновок, що дослідження феномену нормалізації небезпеки розширює теоретичні уявлення про психологічні механізми функціонування людини в екстремальних умовах та відкриває перспективи подальших наукових досліджень у сфері психології війни та кризових станів.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕРСОНАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Володимир Миколайович Волошин — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретико-аналітичний огляд організаційно-службових та психологічних аспектів діяльності Національної поліції України в умовах повномасштабної збройної агресії росії проти України. Показано, що воєнний стан суттєво трансформував зміст і структуру поліцейської служби: традиційні правоохоронні функції доповнилися завданнями, притаманними силам оборони та цивільного захисту, зокрема участю у стабілізаційних заходах на деокупованих територіях, евакуаційних операціях, документуванні воєнних злочинів, гуманітарній підтримці населення та взаємодії з військовими підрозділами. Обґрунтовано, що організаційні трансформації (зростання службового навантаження, інтенсифікація діяльності, створення спеціалізованих підрозділів, посилений режим несення служби) супроводжуються ускладненням психологічних умов професійного функціонування персоналу, що проявляється у підвищенні психоемоційної напруги, ризиках професійного виснаження, емоційного вигорання та розвитку стресових розладів. Методологічну основу дослідження становить міждисциплінарний підхід (юридична психологія, організаційна психологія, теорія управління правоохоронною діяльністю) із застосуванням методів аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації та порівняльного аналізу. У результаті виокремлено ключові детермінанти ефективності службової діяльності в екстремальних умовах і наголошено на необхідності розвитку системи організаційної підтримки та психологічного супроводу поліцейських, спрямованих на збереження психологічного здоров’я, підвищення стресостійкості, саморегуляції та професійної стійкості.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ПЕРЕБУВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ПРИМУСОВОЇ ІЗОЛЯЦІЇ (ПОЛОНУ)

Андрій Володимирович Кириченко, Роман Олександрович Ніколенко — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню психологічних трансформацій, посттравматичних реакцій та особистісних деструкцій у військовослужбовців, спричинених перебуванням у полоні або примусовій ізоляції в умовах бойових дій, а також визначення соціальних і організаційних факторів, що впливають на ефективність реінтеграції та психологічної адаптації після звільнення з полону. У емпіричному дослідженні взяли участь військовослужбовці, які пройшли через досвід полону або тривалої ізоляції. Для оцінки їхнього психоемоційного стану та проявів посттравматичного розладу застосовувався комплекс психологічних методик, що дозволило виявити рівень повторного переживання травми, уникання, гіперактивації та дистресу, а також оцінити стресостійкість і здатність до соціальної адаптації. Крім цього, аналізувалися соціальні та організаційні чинники підтримки, включно із сімейним оточенням, взаємодією з бойовими побратимами та рівнем прийняття з боку громади, а також ефективність психологічної допомоги. Для обробки отриманих даних використовували методи кореляційного та регресійного аналізу, що дозволило визначити взаємозв’язки між соціальною підтримкою, психологічним станом та успішністю реінтеграції. Емпірично підтверджено, що соціальна підтримка та суб’єктивна оцінка ефективності наданої допомоги є критичними факторами зниження проявів ПТСР. Встановлено диференційований вплив різних джерел підтримки: допомога сім’ї корелює зі зменшенням загального дистресу; взаємодія з бойовими побратимами сприяє зниженню гіперактивації; прийняття з боку громади полегшує подолання стратегій уникання. Виявлено, що висока довіра до фахової психологічної допомоги є найпотужнішим предиктором зниження інтенсивності флешбеків та загального рівня травматизації. Психологічна реабілітація та системна соціальної підтримки визначені як ключові детермінанти відновлення психоемоційної стабільності. Результати дослідження обґрунтовують необхідність впровадження мультимодального підходу до реінтеграції ветеранів, що поєднує індивідуальну терапію, розвиток адаптивних копінг-стратегій та формування сприятливого соціального середовища для запобігання пост-травматичних станів.

РОЛЬ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Роман Ярославович Яремко, Ігор Святославович Коваль, Каріна Романівна Дида — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто роль психологічного забезпечення у закладах вищої освіти Державної служби України з надзвичайних ситуацій як важливого складника професійної підготовки майбутніх фахівців цивільного захисту. Актуальність дослідження зумовлена зростанням вимог до психологічної готовності особистості до діяльності в умовах підвищеного ризику, невизначеності та психоемоційного навантаження, особливо в умовах воєнного стану та частих надзвичайних ситуацій. Проаналізовано сутність поняття «психологічне забезпечення» у контексті освітнього середовища та професійної підготовки закладів вищої освіти ДСНС України. Визначено його основні функції, зокрема діагностичну, профілактичну, корекційно-розвивальну, консультативну та просвітницьку. Обґрунтовано, що психологічне забезпечення виступає системним процесом, спрямованим на формування психологічної стійкості, резильєнтності, емоційної саморегуляції, комунікативної компетентності та здатності до ефективного прийняття рішень у стресових умовах. Особливу увагу приділено специфіці організації психологічного забезпечення у закладах вищої освіти ДСНС, яка зумовлена професійною спрямованістю підготовки, необхідністю поєднання теоретичних знань із практичними навичками діяльності в екстремальних умовах, а також інтеграцією психолого-педагогічних технологій у навчальний процес. Підкреслено значення психологічного супроводу на всіх етапах підготовки здобувачів освіти – від адаптації до умов навчання до формування готовності до професійної діяльності. Зроблено висновок, що ефективна система психологічного забезпечення у закладах вищої освіти ДСНС є необхідною умовою формування професійно компетентного, психологічно стійкого та готового до діяльності в особливих умовах фахівця цивільного захисту. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою інноваційних програм психологічного супроводу та впровадженням сучасних технологій, зокрема VR-тренінгів, у процес професійної підготовки.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ «ЗЕЛЕНА КІМНАТА» ПСИХОЛОГАМИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ДОПИТІВ ДІТЕЙ В МЕЖАХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ

Анна Георгіївна Козлова, Римма Артурівна Юрченко — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу ефективності застосування Методики «Зелена кімната» психологами під час проведення допитів дітей у межах кримінальних проваджень. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю доведення ефективності цієї методики, яка забезпечує найкращі інтереси дитини, мінімізує ризик повторного травмування та підвищує цінність отриманих свідчень. У статті проаналізовано найбільш поширені протоколи проведення інтерв’ювань (допитів/опитувань) дітей, що дозволило визначити їх спільність та відмінність. Поруч із цим наведено аналіз існуючих підходів до отримання інформації від дитини в межах кримінальних проваджень, що дозволяє виокремити переваги застосування Методики «Зелена кімната». На основі ключових компонентів Методики, зокрема формули безпечної взаємодії з дитиною та фаз проведення опитування, було розроблено опитувальник якісно-кількісних показників, що дало можливість провести оцінювання серед психологів та визначити рівень практичної реалізації методики. У статті окреслено фактори, що впливають на результативність інтерв’ювання, зокрема рівень професійної підготовки психолога, дотримання принципів недирективності, а також якість міжвідомчої взаємодії. На основі аналізу практичного досвіду та узагальнення позицій психологів визначено, що застосування Методики «Зелена кімната» сприяє отриманню більш повної, структурованої та автентичної інформації, знижує ймовірність сугестивного впливу та повторного допиту, формує відчуття психологічної безпеки у дитини, а також впевненості у самого психолога. Водночас підкреслюється необхідність належної підготовки психологів, чіткого дотримання алгоритму інтерв’ювання та узгодженої взаємодії з органами досудового розслідування. Отримані результати підтверджують доцільність подальшого розвитку, стандартизації та наукового обґрунтування застосування Методики «Зелена кімната» у практиці кримінального провадження щодо дітей.

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ЛІДЕРСТВА ТА УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У КРИЗОВИХ УМОВАХ

Наталія Миколаївна Макарчук, Сергій Іванович Вишніченко — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена комплексному аналізу психологічних механізмів лідерства та управління персоналом у кризових соціально-економічних умовах, зумовлених воєнними подіями та тривалою нестабільністю в Україні. У фокусі дослідження перебуває роль емоційного інтелекту керівників, трансформаційного та сервант-лідерства у формуванні психологічної безпеки персоналу як ключового чинника організаційної стійкості. Теоретичну основу роботи становлять концепції емоційного інтелекту, психологічної безпеки, ресурсної теорії стресу та сучасні підходи до гуманістичних моделей лідерства. Емпіричне дослідження проведено на вибірці з 412 працівників, які представляли 127 організацій державного, приватного та освітнього секторів України. Для збору даних використано стандартизовані психодіагностичні методики, що дозволили оцінити рівень емоційного інтелекту керівників, прояви трансформаційного і сервант-лідерства, психологічну безпеку та організаційну стійкість персоналу. Статистичний аналіз включав кореляційні, регресійні, медіаційні та модераційні процедури. Отримані результати засвідчили наявність значущих позитивних зв’язків між емоційним інтелектом, гуманістичними стилями лідерства та рівнем психологічної безпеки в колективах. Встановлено, що психологічна безпека виконує медіаційну функцію у взаємозв’язку між емоційним інтелектом керівників і організаційною стійкістю, забезпечуючи адаптивність персоналу до кризових впливів. Виявлено також модераційний ефект воєнного контексту, який послаблює прямий вплив лідерських стратегій, та буферну роль HR-практик підтримки персоналу, що сприяють зниженню рівня стресу й підвищенню відчуття безпеки. Зроблено висновок, що ефективне управління персоналом у кризових умовах ґрунтується на розвитку емоційного інтелекту керівників, впровадженні сервант- і трансформаційного лідерства та системній підтримці психологічної безпеки. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для розроблення програм психологічного супроводу, HR-стратегій і підготовки управлінських кадрів у воєнних і післявоєнних реаліях.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ НА ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Лариса Петрівна Міщиха, Олександра Олександрівна Савенко-Кобилкіна — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню впливу резильєнтності на психологічне благополуччя студентів в умовах війни. Дослідження проводилось на вибірці з 32 студентів Карпатського національного університету імені Василя Стефаника з використанням таких методик: опитувальник «Стабільність психічного здоров’я – коротка форма» (MHC-SF-UA), Шкала стресостійкості Коннора-Девідсона – 10 (CD-RISC-10), «Опитувальник позитивних і негативних афектів» (Questionnaire On Positive and Negative Affects (OPANA)) та «Модифікована шкала суб’єктивного благополуччя БіБіСі» (The Modified BBC Subjective Well-being Scale (BBC-SWB)). Результати дослідження засвідчили, що більшість студентів мають задовільний рівень психічного здоров’я, при цьому третина з них характеризується низьким рівнем суб’єктивного благополуччя. Кореляційний аналіз виявив взаємозв’язки між стабільністю психічного здоров’я та Шкалою стресостійкості Коннора-Девідсона, що свідчить про здатність студентів адаптуватися до складних життєвих ситуацій та зберігати внутрішній баланс у стресових умовах; між стабільністю психічного здоров’я та модифікованою шкалою психологічного благополуччя BBC-SWB, що дозволяє припустити взаємозв’язок життєвої задоволеності та емоційної врівноваженості; між Шкалою стресостійкості Коннора-Девідсона – 10 та Модифікованою шкалою психологічного благополуччя BBC-SWB, що свідчить про те, що чим більш психологічно благополучно відчувають себе студенти, тим вищим є рівень резильєнтності; між результатами за шкалою ОПАНА та Модифікованою шкалою психологічного благополуччя BBC-SWB, що свідчить про те, що чим більше позитивних афектів відчуває людина, тим вище вона оцінює суб’єктивний рівень психологічного благополуччя. Загалом шкала BBC-SWB продемонструвала значущі позитивні зв’язки як із показниками психічної стабільності, так і зі стресостійкістю, що підтверджує тісний взаємозв’язок суб’єктивного благополуччя з особистісними ресурсами подолання стресу та збереження психічного здоров’я. Узагальнення результатів засвідчує, що студенти з вищим рівнем резильєнтності мають вищий рівень психологічного благополуччя. Отже, резильєнтність постає не лише як механізм протидії стресу й травматичним впливам війни, а й як важлива умова збереження психічного здоров’я та особистісного розвитку.

СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОЇ ЗДІЙСНЕННОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ТРИВАЛОСТІ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

Яна Сергіївна Пономаренко — Sun, 31 May 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено результати емпіричного дослідження особистісно-професійної здійсненності (ОПЗ) військовослужбовців в умовах воєнного стану. Теоретичною основою роботи стала ресурсно-регуляторна парадигма, що поєднує аналіз резильєнтності, морально-ціннісних чинників професійної поведінки та механізмів інтеграції бойового досвіду. Особистісно-професійна здійсненність розглядається як інтегральний показник структурної узгодженості смислових, ціннісних і регуляторних компонентів професійного «Я», що забезпечує стабільність функціонування в умовах хронічного стресу. У дослідженні взяли участь 92 військовослужбовці з різною тривалістю служби, професійна діяльність яких здійснюється в умовах воєнних подій в Україні з 2014 року. Респондентів було об’єднано у дві групи: зі стажем до 5 років та понад 10 років служби. Для оцінювання показників застосовано методику «Діагностика особистісно-професійної здійсненності». Статистичний аналіз здійснювався із використанням непараметричних критеріїв порівняння та кореляційного аналізу. Встановлено, що тривалість військової служби пов’язана з тенденцією до вищої інтегрованості професійних цінностей, готовності долати професійні труднощі та загального рівня ОПЗ. Водночас базові особистісні характеристики демонструють відносну стабільність незалежно від стажу. Отримані результати свідчать, що в умовах війни професійний досвід сприяє посиленню регуляторно-ціннісного контуру психологічного функціонування, тоді як трансформація глибинних особистісних структур має менш виражений характер. Зроблено висновок, що особистісно-професійна здійсненність може виступати інтегративним індикатором психологічної зрілості військовослужбовців у період воєнного стану та теоретичною основою для розроблення програм психологічного забезпечення, спрямованих на підтримку смислової визначеності, професійної ідентичності, адаптивної саморегуляції та стресостійкості.