Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)

ІНСТИТУЦІЙНА РОЛЬ БАНКІВ У ТРАНСФОРМАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ В УМОВАХ САНКЦІЙНОГО РЕЖИМУ

Сергій Винник — Tue, 16 Jun 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено роль банків як інституційних посередників трансформації фінансових потоків в умовах санкційного режиму. Проаналізовано теоретико-методологічні засади інституційного підходу до вивчення фінансового моніторингу та санкційної політики, що дало змогу розкрити подвійну функцію банків як інструментів контролю та посередників перерозподілу фінансових потоків водночас. Досліджено інституційну архітектуру системи фінансового моніторингу України, яка включає регуляторні, аналітичні та правоохоронні органи, та встановлено мережевий характер їх взаємодії. Обґрунтовано, що ефективність реалізації санкційної політики визначено не окремими суб’єктами, а рівнем їх координації та інтеграції інформаційних процесів. На підставі емпіричного аналізу виявлено основні механізми трансформації фінансових потоків, зокрема використання третіх юрисдикцій, посередницьких структур, фінансових платформ та криптовалютних інструментів. Доведено, що банки, здійснюючи формально законні операції, можуть об’єктивно виступати елементами складних ланцюгів обходу санкцій. Обґрунтовано, що застосування ризик-орієнтованого підходу та заходів фінансового моніторингу сприяє підвищенню прозорості банківської системи, однак може зумовлювати ефект перенаправлення фінансових потоків у менш контрольовані сегменти. Оцінено роль Національного банку України як макрорегулятора та обґрунтовано його інституційну ефективність, що проявляється у впровадженні системного нагляду та застосуванні заходів впливу. Водночас встановлено наявність структурних обмежень такої ефективності, зумовлених асиметрією інформації, транскордонним характером фінансових операцій та неоднорідністю інституційної спроможності банківських установ. Визначено, що багаторівневий характер системи фінансового моніторингу забезпечує її інституційну стійкість, водночас зумовлюючи ризики фрагментації. Зроблено висновок про необхідність посилення міжінституційної координації та інтеграції аналітичних інструментів з метою підвищення ефективності політики протидії обходу санкцій. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням інтегрованих міжінституційних моделей обміну даними та аналітичних систем раннього виявлення схем обходу санкцій, а також із поглибленим аналізом трансформаційної ролі банків у перерозподілі фінансових потоків в умовах глобальних обмежень.

ВПЛИВ СИСТЕМИ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ПОСТІЙНИХ ЗМІН ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Ірина Горбан, Інна Оношко — Tue, 16 Jun 2026 00:00:00 +0300

Метою дослідження є обґрунтування впливу системи ризик-менеджменту на забезпечення кадрової безпеки підприємства в умовах постійних змін зовнішнього середовища та визначення управлінських підходів до підвищення стійкості кадрового потенціалу. Об’єктом дослідження є процес забезпечення кадрової безпеки підприємства під впливом механізмів ризик-менеджменту при зміні параметрів зовнішнього середовища. Актуальність теми постає у зв’язку з тим, що сучасне підприємство функціонує при такого роду умовах високої невизначеності, нестабільності ринку праці, посилення конкуренції за кваліфікований персонал, цифрової трансформації, міграційних процесів, змін у трудовому законодавстві, зростання кіберзагроз та посилення репутаційних ризиків. У роботі розкрито сутність впливу системи ризик-менеджменту на забезпечення кадрової безпеки підприємства в умовах постійних змін зовнішнього середовища. Обґрунтовано, що кадрова безпека у сучасних умовах являється не лише функціональною складовою управління персоналом, а й важливим напрямом формування загальної економічної стійкості підприємства. Доведено, що нестабільність ринку праці, посилення конкуренції за кваліфікованих працівників, правові зміни, технологічні трансформації, інформаційні загрози та соціально-психологічні виклики істотно підвищують значущість своєчасного виявлення і попередження кадрових ризиків. Особливу увагу зосереджено на тому, що система ризик-менеджменту надає можливість не лише реагувати на вже наявні негативні явища, а й формувати превентивні механізми захисту кадрового потенціалу через моніторинг кадрових загроз, оцінювання ймовірності їх реалізації, визначення наслідків для підприємства, а також розроблення відповідних управлінських рішень. Висвітлено роль кадрового моніторингу, формування кадрового резерву, розвитку професійних компетентностей, внутрішніх комунікацій, мотиваційної політики та підтримання лояльності працівників у системі забезпечення кадрової безпеки.

МІКРОЕКОНОМІЧНІ СТИМУЛИ ТА ФІНАНСОВІ НАСЛІДКИ КОНКУРЕНЦІЇ БАНКІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ДОСТУПУ МАЛИХ І СЕРЕДНІХ ПІДПРИЄМСТВ ДО КРЕДИТУ

Оксана Драган, Надія Рибак, Олександра Кременецька — Tue, 16 Jun 2026 00:00:00 +0300

Досліджено мікроекономічні стимули конкуренції банків у сфері кредитування малих і середніх підприємств та визначено її фінансові наслідки для доступності, вартості й умов залучення кредитних ресурсів. Обґрунтовано, що розвиток малих і середніх підприємств істотно залежить від доступу до зовнішнього фінансування, однак цей доступ обмежується високими витратами оцінювання позичальників, ризиками, жорсткими вимогами до забезпечення та неоднорідністю бізнес-моделей підприємств. Доведено, що конкуренція банків у сегменті малих і середніх підприємств не зводиться лише до зниження процентних ставок, а проявляється через поєднання цінових, нецінових, технологічних і поведінкових механізмів, які визначають параметри кредитних продуктів, процедури оцінювання, швидкість ухвалення рішень, рівень цифрового супроводу та гнучкість фінансування. Встановлено, що посилення конкуренції може мати як позитивні, так і суперечливі наслідки для малих і середніх підприємств. Позитивний ефект виявляється у розширенні каналів кредитування, зростанні вибору фінансових продуктів, зменшенні окремих бар’єрів, розвитку фінансової інклюзії та цифрових рішень. Водночас за умов високої невизначеності, стандартизації кредитних процедур і концентрації банків на найпрозоріших клієнтах частина малих і середніх підприємств може залишатися поза межами якісного кредитного забезпечення. З’ясовано, що фінансові наслідки конкуренції проявляються у зміні доступності кредиту, трансформації вартості позикового капіталу та модифікації кредитних умов. Найкращі результати досягаються за поєднання ринкових стимулів банків із цифровою фінансовою інфраструктурою, удосконаленням оцінювання кредитоспроможності, державною підтримкою. Зроблено висновок, що ефективна модель банківської конкуренції має бути орієнтована не лише на прибутковість і мінімізацію ризиків, а й на підвищення фінансової інклюзії, підтримку інвестиційної активності, зміцнення ліквідності та довгострокову стійкість малого і середнього підприємництва. Визначено роль державних гарантій і програм підтримки як каталізаторів кредитного розширення в Україні.

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСІ ШЛЯХОМ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КОМАНДНОЮ РОБОТОЮ, РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ, ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ТА ЛІДЕРСТВА

Марта Копитко, Ольга Марченко — Tue, 16 Jun 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено особливості управління конкурентоспроможністю підприємств в умовах зростаючої невизначеності зовнішнього середовища, що характеризується нестабільністю економічних процесів, динамічними змінами ринкової кон’юнктури та підвищенням ролі людського капіталу. Обґрунтовано, що за таких умов традиційні підходи до забезпечення конкурентних переваг втрачають свою ефективність, що зумовлює необхідність переорієнтації управлінських рішень на розвиток командної роботи, корпоративної культури та лідерства. Метою статті є обґрунтування ролі ефективного управління командами, розвитку корпоративної культури та лідерства у підвищенні конкурентоспроможності підприємств в умовах невизначеності. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу, системний і структурно-функціональний підходи, що дозволило комплексно розглянути взаємозв’язок між управлінськими чинниками та результативністю діяльності підприємств. У статті визначено, що ефективне управління командною роботою сприяє підвищенню адаптивності підприємства, покращенню якості управлінських рішень та зниженню рівня управлінських ризиків. Доведено, що результативність команд значною мірою залежить від рівня розвитку корпоративної культури, яка формує спільні цінності, норми поведінки, довіру та згуртованість персоналу. Обґрунтовано, що розвинена корпоративна культура створює сприятливе внутрішнє середовище для реалізації командного потенціалу та забезпечує стійкість підприємства до зовнішніх викликів. Особливу увагу приділено ролі лідерства в управлінні командами, яке забезпечує стратегічну спрямованість діяльності, ефективну комунікацію та мотивацію персоналу в умовах змін. Наголошено на важливості дотримання балансу між фізичною безпекою команди, застосуванням адміністративних і психологічних методів управління як передумови стабільної та результативної командної роботи. Зроблено висновок, що цілеспрямоване поєднання розвитку командної роботи, корпоративної культури та лідерства формує систему нематеріальних конкурентних переваг підприємства й забезпечує підвищення його конкурентоспроможності в умовах невизначеності.

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ОПОДАТКУВАННЯ НА ОСНОВІ DATA-DRIVEN ПІДХОДУ: КОНЦЕПЦІЯ ТА АРХІТЕКТУРА ІНТЕГРОВАНОГО АНАЛІТИЧНОГО КОНТУРУ

Володимир Краєвський, Максим Мещеряков — Tue, 16 Jun 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено теоретико-методологічні засади цифрової трансформації процесів оподаткування на основі data-driven підходу. Обґрунтовано зміну парадигми податкового адміністрування від ретроспективного контролю до проактивного аналітичного управління, що концептуально відповідає моделі «Tax Administration 3.0». Доведено, що така трансформація дозволяє перейти від традиційних вибіркових перевірок до безперервного моніторингу всієї сукупності платників податків у режимі реального часу. Визначено роль аналітичної інфраструктури Big Data як операційного ядра системи, що забезпечує інтеграцію облікових і аналітичних потоків. Важливим інструментальним елементом цієї інфраструктури є стандартизація цифрової звітності за допомогою технологій XBRL та електронного інвойсування. Проаналізовано застосування моделей машинного навчання для ризик-скорингу та автоматизованого відбору платників. Встановлено, що використання ансамблевих алгоритмів, зокрема Random Forest та XGBoost, дозволяє досягти точності прогнозування податкових порушень на рівні 92–93%. Водночас наголошено на критичній необхідності застосування методів пояснювального штучного інтелекту (Explainable AI, зокрема SHAP-аналізу) для забезпечення прозорості та правової легітимності згенерованих алгоритмічних рішень. Запропоновано авторську модель інтегрованого цифрового аналітичного контуру управління податковими зобов’язаннями, що базується на п'яти методологічних принципах: безперервності, повноти охоплення, адаптивності, пояснюваності рішень та інституційної вбудованості. Ця модель поєднує п'ять функціональних рівнів, створюючи єдине архітектурне середовище для облікових, аналітичних та управлінських підсистем. Доведено необхідність комплексної трансформації інституційного середовища для ефективного впровадження цифрових підходів. Практична реалізація запропонованої архітектури сприяє оптимізації розподілу ресурсів податкового адміністрування, суттєвому зниженню витрат на комплаєнс для бізнесу та мінімізації корупційних ризиків.

ПОВОЄННА ВІДБУДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: РОЛЬ МЕНЕДЖЕРІВ У ФОРМУВАННІ СТРАТЕГІЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Ярослав Пушак, Станіслав Беднарчик — Tue, 16 Jun 2026 00:00:00 +0300

Дослідження присвячене аналізу ролі менеджерів у процесі повоєнної відбудови економіки України через призму формування стратегій сталого розвитку. У роботі розкрито сутність сталого розвитку як інтегрованої концепції, що поєднує економічні, соціальні та екологічні аспекти, а також обґрунтовано значення переходу від реактивного управління до стратегічного менеджменту, орієнтованого на довгострокову стійкість, інноваційність та соціальну відповідальність. Актуальність теми зумовлена необхідністю створення ефективної системи управління, яка забезпечить збалансоване економічне зростання, відновлення людського потенціалу та екологічну модернізацію країни після руйнівних наслідків війни. У статті визначено основні виклики, що постають перед менеджерами в умовах повоєнного відновлення: руйнування виробничої інфраструктури, дефіцит кадрів, інфляційний тиск, обмеженість інвестиційних ресурсів і потреба у прозорому використанні міжнародної допомоги. Поряд із цим підкреслено нові можливості, пов’язані з розвитком ринків відбудови, міжнародною інтеграцією, цифровізацією управлінських процесів та впровадженням соціально відповідального бізнесу. Роль менеджера розглядається у чотирьох аспектах – як архітектора змін, координатора ресурсів, лідера сталого розвитку та інноватора. Зокрема, доведено, що ефективне управління ресурсами, впровадження ESG-підходів, розвиток корпоративної культури відповідальності та впровадження «зелених» технологій є ключовими передумовами успішного відновлення економіки. Окрему увагу приділено основним напрямам управління сталим розвитком у повоєнний період: відновленню промисловості, розвитку регіонів, забезпеченню економічної безпеки, формуванню людського капіталу та екологічній реконструкції. Показано, що реалізація цих напрямів має спиратися на децентралізацію управління, прозорість фінансових потоків, залучення громад і бізнесу, а також інноваційні технологічні рішення. Аналіз практичних кейсів – державних програм (Made in Ukraine, eVidnovlennia), корпоративних ініціатив (ДТЕК, Нова пошта, Кернел) та міжнародного партнерства (ЄБРР, Світовий банк, ЄС) – демонструє, як менеджери виступають ключовими координаторами між державними, бізнесовими та міжнародними структурами, формуючи інтегровану модель сталого управління відбудовою. У роботі обґрунтовано необхідні компетенції сучасного менеджера: стратегічне мислення, системний підхід, володіння інструментами ризик- та ESG-менеджменту, навички проєктного управління, міжкультурна комунікація, цифрова грамотність, етичність і соціальна відповідальність. Визначено, що формування нового покоління управлінців потребує трансформації бізнес-освіти, орієнтованої на сталий розвиток і міжнародні стандарти менеджменту. У цьому контексті підготовка етичних, інноваційно орієнтованих лідерів є важливою умовою модернізації управлінських практик в Україні. Зроблено висновок, що ефективна система управління сталим відновленням має ґрунтуватися на державній стратегії менеджменту відбудови, інституціоналізації принципів сталого управління, впровадженні KPI сталості, розвитку публічно-приватного партнерства та підготовці нового покоління управлінців. Менеджери виступають центральними агентами трансформацій – рушійною силою, що формує нову архітектуру національної економіки, засновану на цінностях сталості, прозорості, інноваційності та соціальної відповідальності. Результати дослідження мають практичне значення для формування державних політик, розвитку корпоративних стратегій сталого розвитку, удосконалення освітніх програм підготовки управлінців та впровадження міжнародних стандартів менеджменту у процесі повоєнного відновлення України.

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ: БЕЗПЕКОВИЙ ТА УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТИ

Василь Франчук, Степан Мельник, Володимир Гобела — Tue, 16 Jun 2026 00:00:00 +0300

В статті проведено аналіз та запропоновано визначення терміну «розвиток соціально-економічної системи», під яким розуміється процес спрямованих, закономірних, незворотних змін, які забезпечують перехід системи в якісно інший стан для задоволення відповідних внутрішніх і зовнішніх інтересів. Розроблено концентричну модель структури терміну «розвиток соціально-економічної системи», з якої видно, що основною його суттю та інструментом процесу змін є єдність руйнування того, що заважає, обмежує тощо, та створення іншого, що буде покращувати, додавати. Обґрунтовано, що для розвитку соціально-економічної системи властива єдність трьох основних її характеристик: спрямованість, закономірність, незворотність змін. Зазначено, що розвиток є внутрішньою характеристикою та спрямуванням завдань і заходів, які виконуються для забезпечення процесу змін у соціально-економічній системі. Аргументовано, що перешкодою розвитку соціально-економічної системи можуть бути різні загрози, для протидії яким вона здійснює безпекову діяльність, що містить безпекові механізми: попередження, виявлення, ліквідація загроз, а також відновлення чи відшкодування збитків. Наголошено, що розвиток і безпекова діяльність є внутрішніми структурними елементами один одного та становлять два боки одного процесу – життєдіяльності соціально-економічної системи. Їхня інтеграція в цілісний процес, завдяки якому відбуваються впорядковані, спрямовані, закономірні та незворотні зміни в соціально-економічній системі, є управлінською діяльністю. Саме шляхом виконання суб’єктами управління управлінських функцій, комунікацій, лідерства та прийняття управлінських рішень визначаються і проводяться необхідні зміни, їх захист від загроз та інтеграція відповідних видів діяльності в єдиний цілісний процес задля переведення системи в якісно новий інший стан. Розроблено модель структури впливу управлінської та безпекової діяльності на розвиток соціально-економічної системи, взаємозв’язків між ними, яка відображає основний її зміст та розуміння механізмів.