Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія психологічна)

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА РІЗНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ СЕРЕДОВИЩ

В’ячеслав Степанович Бліхар — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті проаналізовані окремі особистісні психологічні риси політичних лідерів, що уможливлюють політичну професійну діяльність та консолідацію суспільства навколо своєї особи, а також вплив типів їхніх реакцій на соціальні виклики. Здійснено теоретичне дослідження прояву особистісних психологічних особливостей політиків та їхніх ретрансляцій у суспільній діяльності, що проявляється крізь призму соціокультурного середовища. Також проведено аналіз особливостей соціокультурних регіонів, їхніх відмінностей у ставленні до суспільних змін у політичній сфері. Цей феномен розглядається як результат функціонування прояву лідером індивідуальних психологічних особливостей, адже традиції соціуму насамперед впливають на те, яким буде політичний лідер як особистість і як ці індивідуальні риси будуть проявлятись у контексті його соціальної відповідальності. Особлива увага звертається на особистість авторитарних лідерів, такий тип особистості є цікавим з точки зору психології через те, що уособлює собою не просто культурні традиції та правила політичної культури того чи іншого регіону і являє собою сукупність індивідуальних особливостей, що чітко сформувались на фоні певних соціальних потрясінь. Запропоновано модель розвинутих лідерських якостей, які мають бути притаманні політичному лідеру. Політична діяльність є специфічною, адже уособлює собою наявність у політика особливих індивідуальних акцентуацій характеру. Також особистість лідера є важливою насамперед через особливість цього статусу, що визначає за ним певні обов’язки, вузько спрямовану діяльність, що базується на здатності до розуміння потреб соціуму, певних його верств. Лідерство неможливе без суспільства, зважаючи на те, що в кожному соціумі обов’язково є лідер, хто уособлює високий рівень соціальної відповідальності, а також сприймається соціумом як сукупність певних рис, якими він повинен володіти. Цей принцип пояснюється колективним несвідомим, що розуміється як сприйняття лідера не як особистості з певними обов’язками, а як архетип, яким його сприймає соціум.

ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ ОСОБИСТОСТІ ПІД ВПЛИВОМ СТРЕСОГЕННИХ ФАКТОРІВ

Олена Степанівна Вавринів, Оксана Леонідівна Христук — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано погляди науковців на поняття психоемоційного стану та викладено найбільш актуальне визначення поняття «психоемоційний стан». Встановлено, що повномасштабне вторгнення викликало значні зміни у психоемоційних станах українців. Така ситуація стала складним випробуванням для психіки людей, спричинила поглиблення життєвих криз та появу складних емоційних станів, вплинула на якість життя і благополуччя, що не могло не позначитись на психоемоційному стані громадян України загалом. Мета – дослідити переважаючі психоемоційні стани особистості під впливом психоемоційних станів, зокрема в умовах воєнного стану. Матеріали та методи. Для проведення емпіричного дослідження нами було використано методики: «Шкала задоволеності життям», «Методика діагностики самооцінки та рівня домагань», «Визначення життєвих цілей та цінностей особистості», а також анкетування, спрямоване на визначення переважаючих психоемоційних станів. У дослідженні взяли участь 268 осіб віком від 19 до 35 років, з них – 145 жінок та 123 чоловіки. На такому етапі поділу за статтю чи віком не здійснювалось, оскільки це не було предметом нашого дослідження. Результати. Найбільш вираженими серед учасників дослідження є гнів, сум, агресія, натхнення, значимою цінністю серед досліджуваних є безпека та захищеність, важливими на сьогодні є такі цілі та цінності, як здоров’я, воля, відкритість та демократія, служіння людям, влада та вплив, автономність, матеріальне забезпечення, спостерігаються показники самооцінки та рівня домагань вище середнього. Також встановлено, що в умовах воєнного стану задоволеність життям часто визначається навіть забезпеченням базових потреб. Висновки. Психоемоційний стан особистості залежить не лише від самих стресогенних чинників, а й від особистісних якостей особистості. Перспективним вважаємо також дослідження рівня стресостійкості, емоційного інтелекту, рівня тривожності.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЯВУ СКЛАДНИКІВ ЕКЗИСТЕНЦІЇ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО КОНФЛІКТУ В УКРАЇНІ

Наталія Миколаївна Калька — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті наведено результати емпіричного дослідження складників екзистенції здобувачів вищої освіти залежно від рівня прояву стресу внаслідок впливу життєвих подій різної модальності. У різних груп досліджуваних із середнім (група 2), пороговим (група 3) та високим рівнями стресу (група 4) визначено особливості прояву самодистанціювання, самотранценденції, свободи та відповідальності. З’ясовано, що найвищий рівень прояву середніх показників зафіксовано за шкалою «Самотрансценденції» і відмінності між групами не спостерігається, найнижчий рівень прояву шкали «Самодистанціювання» (проте у групи 2 середній бал серед двох інших найвищий). Середні показники за шкалою «Свобода» (F) у групах 2, 3, 4 вище середнього, проте найбільш виражений у групі 2 і найменш виражений у групі 3. За шкалою «Відповідальність» (V) найвищий рівень її прояву відстежується у групі 2, а у групах 3, 4 показник знижується. Результати кореляційного аналізу у виокремлених підгрупах 2, 3, 4, об’єднаних в одну групу, вказує на наявність таких кореляційних зв’язків: шкала «Самодистанціювання» (SD) має прямі зв’язки зі шкалами «Толерантність», «Прихильність світу», «Цінність Я», «Ступінь самоконтролю», «Удача», «Самостійність», «Стимуляція», «Гедонізм», «Досягнення», а непрямі зв’язки зі шкалами «Негативне минуле» та «Фаталістичне теперішнє»; шкала «Самотрансценденція» (SТ) має прямі зв’язки зі шкалами «Цінність Я», «Удача», «Універсалізм», «Прихильність світу; шкала «Свобода» (F) має прямі зв’язки зі шкалами «Цінність Я», «Ступінь самоконтролю», «Удача», «Самостійність», «Стимуляція», «Гедонізм», «Прихильність світу», «Контрольованість світу», а обернені зв’язки зі шкалами «Негативне минуле» та «Фаталістичне теперішнє», шкала «Відповідальність (V)» має прямі зв’язки зі шкалами «Цінність Я», «Прихильність світу», а обернені зв’язки зі шкалами «Негативне минуле» та «Фаталістичне теперішнє».

ДО ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ ОСОБИСТОСТІ

Зоряна Романівна Кісіль — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті здійснено ґрунтовний аналіз уявлень стосовно феномену «перфекціонізм», котрі було накопичено впродовж довготривалої історії його дослідження й позиціоновані у наукових розвідках як зарубіжних, так і вітчизняних філософів і психологів. Представлено, що феномен перфекціонізму є всеосяжним, який існує поза часом кроскультурним феноменом, котрий проявляється в усіх царинах та на всіх ступенях включення індивідуума у суспільне буття та є одним із регуляторів соціального поводження. Наголошено увагу власне на суспільній природі перфекціонізму, позаяк його модус є залежним від уявлень стосовно цього феномену, позиціонованого у суспільному логічному мисленні, та об’єднаних у картину світу суспільних суб’єктів: домінуючий у суспільству дискурс «перфекціонізму» здійснює санкціоноване символічне насильство власне над тими, хто перебуває у царині його впливу. Наголошено стосовно амбівалентності, недіалогічності, патологічності перфекціонізму і його конверсу і схарактеризовано показники, за котрими зазначений дискурс розпізнається. Проаналізовано чільні різновиди перфекціонізму та обґрунтовано, що їх патологічні та конфліктні дискурси розвиваються довкола актуальних власне для суспільних суб’єктів питань, котрі символізують «правильне – неправильне», їм притаманний оцінний кшталт та протиборство цих дискурсів, що спричиняє виникнення «конфліктів інтересів». Позиціоновано, як власне дискурс стосовно перфекціонізму представляє двополюсний та континуальний штиб зазначеного феномену: на одному із його полюсів позиціоновано позитивний кшталт перфекціонізму, а на його другому – власне негативний. Позиціоноване розуміння створює можливості проведення емпіричних досліджень перфекціонізму в контексті пошуку відповідей стосовно кордонів поміж нормальним та анормальним, а також деструктивним перфекціонізмом і межами, за котрими перфекціонізм із природного бажання щодо самовдосконалення трансформується на одержимість та власне невротичну адикцію. Окреслено поняття «перфекціонізм», позиціоновано взаємозв’язок перфекціонізму із показниками власне професійного вигоряння, оцінюванням професійних досягнень, смисложиттєвими орієнтуваннями, кшталтом мотивації, психологічним самопочуттям індивіда.

ВПЛИВ ОСОБИСТІСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ НА РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ФАХІВЦІВ СИЛОВИХ СТРУКТУР

Зоряна Ярославівна Ковальчук, Микола Амбарцумович Бозоян — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті автори теоретично обґрунтовують та емпірично доводять вплив особистісних властивостей на розвиток емоційної стійкості фахівців силових структур, зокрема слідчих та оперуповноважених підрозділів Національної поліції України. Зазначають, що професійно важливі властивості у фахівця формуються в ході довготривалої професійної діяльності. Проте разом з тим фахівець може набути й інших якостей емоційної сфери, які деформують особистість та не сприяють його стійкості. Емоційна стійкість часто переростає у різноманітні професійні деструкції. Щоб виявити деформаційні процеси працівників силових структур та визначити шляхи їх профілактики автори провели емпіричне дослідження, застосувавши батарею психодіагностичних методик, серед яких – «Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності» (В. Бойко), «Визначення психічного вигорання» (О. Рукавішнікова), «Особистісний опитувальник» (Г. Айзенка), Опитувальник «Професійне вигорання» (К. Маслач, С. Джексон, адаптовано Н. Водоп’яновою), «Вивчення інтегральних акцентуацій особистості» (К. Леонгарда, модифікація С. Шмішека). Результати показали, що у слідчих виявлено професійне «вигорання», пов’язане з психоемоційним особистісним віддаленням, виснаженням, спонтанністю агресії, професійною мотивацією, редукцією персональних досягнень, екстраверсією-інтроверсією. Оперуповноважені показали професійне «вигоряння», яке пов’язане з екстраверсією-інтроверсією, деперсоналізацією, невмінням перемикати агресію на діяльність або неживі об’єкти, ритуалізацією агресії, особистісним віддаленням, емоційним виснаженням та аутоагресією. Результати статті можуть бути цікаві практичним психологам у разі врахування в професійній діяльності та консультуванні фахівців силових структур, а також під час забезпечення викладання дисциплін для майбутніх психологів з юридичної психології, психології праці та ін.

ОСОБИСТІСНА РЕФЛЕКСІЯ ЯК МАРКЕР ЕМОЦІЙНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ЛІДЕРА РІЗНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ СЕРЕДОВИЩ: ПОВЕДІНКОВІ СТРАТЕГІЇ В УМОВАХ КРИЗОВОГО СУСПІЛЬСТВА

Зоряна Ярославівна Ковальчук, Олена Леонідівна Шевченко — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті автори розкривають феномен особистісної рефлексії крізь призму емоційного благополуччя лідера різних соціокультурних середовищ. Розкривають рефлексію через поведінкові стратегії в умовах кризового суспільства. Зазначають, що рефлексія є важливою умовою емоційного благополуччя будь-якої особистості, в тому числі лідера. У подоланні наслідків кризи автори описують три основні складники поведінкової стратегії процедури рефлексії: фіксація рівня власного стану, умов життя та діяльності; виокремлення причин; оцінювання продуктивності власної роботи, використаних заходів у подоланні кризових наслідків. У науковій статті розкрито функції рефлексії лідера за умов кризи, серед яких автори зазначають проєктувальну, організаторську, змістовно-комунікативну, корекційну та мотиваційну. Також автори описують рівні рефлексії лідера, серед яких поверховий, глибший, аналітичний, концептуальний, оцінно-ціннісний. З підвищенням лідерської рефлексійності піднімається емоційне благополуччя особистості та збільшується успішність і продуктивність здолання наслідків різного роду кризи, а також ефективніше реалізуються різні соціально-економічні технології з метою покращення життєдіяльності лідера та команди, яку він очолює. Стверджують, що структуротворчим компонентом рефлексії лідера в умовах економічної кризи є аналіз ним своєї життєдіяльності, свого розвитку. Рефлексія як основа змісту соціальних стратегій дій людини в умовах кризи передбачає фіксування індивідом стану своєї особистісної, господарсько-економічної, професійної діяльності, рівня розвитку своєї економічної культури та причин цього. На підставі аналізу наукової літератури автори стверджують, що стрімка динаміка сучасності ставить перед лідерами нові завдання, серед яких усвідомлювати себе та свої вчинки, що і є рефлексією, бути зосередженими та зібраними, наповненими енергією та вміти переконувати, бути вмотивованими та вміти мотивувати, бути готовими до співпраці, виявляти емпатію та вміти відчувати ситуацію, мати високий інтелект та бути емоційно благополучним. Доведено, що лідери з емоційним інтелектом досягають більших успіхів. Лише емоційно благополучна особистість лідера зможе виступити емоційним провідником групи, буде здатна спрямовувати емоції людей у відповідному напрямі та створювати позитивну атмосферу.

ФЕНОМЕН ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Роксолана Ярославівна Колісник — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті авторка подає детальний аналіз наукової літератури з проблеми емоційного інтелекту та констатує, що розуміння емоцій та вміння ними керувати є важливим чинником психологічного благополуччя особистості, її успішності та адаптивності. Обґрунтовує, що емоційний інтелект є здатністю сприймати та виражати емоції, усвідомлювати їх та використовувати, керувати ними так, щоб впливати на особистісне зростання та адаптивність. Аналіз наукової літератури підтверджує, що особи з високим рівнем емоційного інтелекту добре диференціюють емоції чужих та власні, управляють емоційною сферою, що зумовлює кращу адаптивність та сприяє ефективній міжособистісній взаємодії, стресостійкості, самоповазі, оптимізму, самореалізації, позитивним емоціям. На основі праць учених авторка стверджує, що емоційний інтелект є конструктом подвійної природи (поєднання когнітивних здібностей та особистісних властивостей), містить у собі міжособистісний та внутрішньоособистісний інтелект, які своєю чергою формують відповідні компетентності. Структурними складниками емоційного інтелекту вона виокремлює: а) сприйняття, оцінку та вираз емоцій; б) застосування емоцій для ефективності мислення; в) розуміння та аналіз інформації, що закладена в емоціях; г) регулювання емоцій. На основі наукових праць з’ясовано, що емоційний інтелект можна розвивати впродовж життя через тренування емоційних навичок та вмінь. Зосереджено увагу на тому, що сенситивним етапом розвитку базової основи для емоційного інтелекту є віковий етап дитинства. Психологічне благополуччя є важливим показником сформованого емоційного інтелекту та свідчить про психічне здоров’я людини, яка в такому випадку є задоволеною своїм життям. Вказано, що емоційний інтелект є особистісним ресурсом, який допомагає контролювати внутрішню гармонію світу.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ТА ТЕХНІК РОБОТИ ЗІ СНОВИДІННЯМИ

Любов Іванівна Кузьо — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті досліджено сновидіння як феномен психіки з позицій психоаналітичного та гештальт-підходів, аналізуючи внесок видатних представників обох напрямків: З. Фройда, К. Юнга, Ч. Райкрофта та Н. Клейтмана. Сновидіння розглядаються як важливий внутрішній світ, що відображає несвідомі бажання та конфлікти. Зазначається, що психоаналітичний підхід визначає сни як уривчасті, ірраціональні та заплутані відображення несвідомого. Проведено психологічну характеристику діагностичного, компенсаторного, актуалізаційного та прогностичного аспектів у трактуванні сновидінь. Окреслено основні техніки, які використовують психотерапевти в роботі зі сновидіннями, такі як «Розповідь сну від першої особи», «Антисон», «Екзистенційне усвідомлення» та інші. Результати опитування психотерапевтів свідчать про популярність та ефективність технік, таких як «Розповідь сну від першої особи», «Антисон» та «Екзистенційне усвідомлення». Сновидіння трактується на різних рівнях значень, таких як соматичний, травматичний, мотиваційний тощо. Важливо визначити, що сновидіння виконують компенсаторну, діагностичну, прогностичну та актуалізаційну функції. Зазначено, що їх правильне трактування може збагатити особистісний ресурс, надати важливу інформацію та визначити напрямок дій та ставлення до себе та навколишнього світу. Сновидіння не лише відображають внутрішній світ, але й мають потенціал для самопізнання та самодослідження, сприяючи розвитку особистості.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ

Галина Миколаївна Лялюк — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті автор розкриває деякі особливості формування перфекціонізму як особистісної властивості. Через аналіз наукових праць авторка показує, що перфекціонізм є однією з важливих характеристик людської поведінки, яка може вдосконалити людину. Протягом свого життя люди бачать себе досконалими з різних причин: або вони намагалися бути досконалими, або вони з нетерпінням чекають побачити це в інших. З одного боку, намагання бути досконалим провокує формування незадоволеності людини собою та збиває її в негативних ситуаціях, в іншому розумінні це може бути шляхом прогресу особистості. На основі цього в статті розкриваються різні точки зору вчених на цю проблему. Мета цього дослідження полягала в тому, щоб визначити соціально-психологічні детермінанти формування перфекціонізму через розкриття взаємозв’язку параметрів батьківського перфекціонізму, включаючи самоорієнтацію, орієнтацію на інших і соціальну орієнтацію, із перфекціонізмом їхніх дітей у вибірці львівських сімей. Вибірку дослідження становили чотириста учнів (213 дівчаток, 187 хлопчиків) разом із їхніми батьками (342 батька, 364 матері). Для виконання поставленого завдання було використано Тегеранську багатовимірну шкалу перфекціонізму. Результати цього дослідження показали, що параметри перфекціонізму батьків пов’язані з розмірами перфекціонізму їхньої дитини. Аналіз цих результатів показав, що розмір батьківського перфекціонізму може передбачити відхилення в розмірах перфекціонізму дитини. Результати дослідження, які викладені в цій статті, можуть стати корисними практичним психологам під час консультування та терапії відповідних запитів, розробки соціально-психологічних програм корекції перфекціонізму, а також при викладанні дисциплін психологічного спрямування для майбутніх психологів та інших фахівців соціально-поведінкової галузі.

ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ СТРУКТУРИ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Юрій Русланович Лялюк — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена вивченню складових структури емоційної стійкості, яка є однією з надзвичайно важливих характеристик особистості, зокрема ефективності професійної діяльності. Володіти ЕС у процесі професійної діяльності означає в умовах постійних змінюваних умов діяльності швидко знаходити рішення в складних ситуаціях і зберегти при цьому витримку та самоконтроль. ЕС в умовах напруженої діяльності опосередковується цілісним процесом саморегуляції за умов єдності когнітивних та фізіологічних проявів. Тому важливим є дослідження основних компонентів ЕС як інтегральної властивості особистості. ЕС виступає важливим інтрапсихічним гарантом та відіграє важливу роль для підтримки психологічного здоров’я особистості як цілісної системи та здатності психіки зберігати високофункціональну активність в умовах епізодичного або систематичного впливу негативних факторів. Зазначено, що в психології дослідники розглядають емоційну стійкість особистості поряд із моральною, вольовою та нервово-психічною стійкістю. Здійснено теоретичний аналіз основних наукових підходів до структури ЕС особистості та її основних компонентів. Важливим є підхід, який ґрунтується на тому, що ЕС розглядають як складне психічне утворення, яке є результатом інтегрування визначених психічних процесів і явищ. Учені виходять із принципу взаємодії емоцій, волі, інтелекту та фізіологічної організації в їхньому відношенні до діяльності. Більшість дослідників розуміє під ЕС інтегративну багатокомпонентну якість особистості, що характеризується певною взаємодією емоційних, вольових, інтелектуальних та мотиваційних складових психічної діяльності індивіда, що забезпечують найбільш оптимально успішне досягнення цілі діяльності в складному емотивному середовищі. Розглянуто особливості емоційного, вольового, мотиваційного та інтелектуального компонентів і їх складових елементів у структурі ЕС. Кожен із них пов’язаний із властивостями нервової системи та проявляється в способах емоційного реагування на навколишнє середовище й особливості поведінки. Наголошено, що емоційний, мотиваційний, інтелектуальний та вольовий компоненти ЕС взаємопов'язані та сукупно утворюють цілісну структуру. Підсистема структури, що включає емоційний компонент, є найсуттєвішою для розвитку ЕС, оскільки емоції впливають на всі її елементи, пронизують усі складові структури.

КОПІНГ ІЗ ЖАХОМ БОЙОВОГО ДОСВІДУ ЧЕРЕЗ АРХЕТИПІЧНІ ІДЕНТИФІКАЦІЇ З ПЕРСОНАЖАМИ ПОПУЛЯРНОЇ ФІКЦІЇ В КОМБАТАНТІВ: АНАЛІЗ ВИПАДКУ

Тарас Новицький — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

Важливість символічних засобів для подолання травматичних обставин є вагомою в лікуванні травми в психологічному підході аналітичної психології. Справа пацієнта Ж. ілюструє роботу цього принципу в негайній ситуації травми та встановленні зв'язку з його терапевтом у реабілітаційному центрі. Аналіз контенту історій і снів пацієнта вказує на підвищену здатність з'єднуватися з його емоціями, коли він використовує символи та персонажі фікційного світу для їх опису, а також здатність сприймати та інтегрувати всі сторони свого травматичного досвіду без розщеплення. Мета дослідження полягає в демонстрації впливу культурної фікції, яка є важливою для пацієнта, на інтеграцію травматичного досвіду. Методи, використані для проведення дослідження, – це неструктуроване інтерв'ювання та аналіз контенту. У цьому конкретному випадку було помічено наступний шаблон: використання архетипічних ідентифікацій із персонажами та концепціями з фікційних світів допомогло пацієнту виражати та інтегрувати більше досвідів і впливів, тим самим створюючи реляцію Его до цих досвідів. В історіях та снах, які містили фікційні образи, пацієнт використовував більше вербальних маркерів емоційних станів загалом, і вони виявлялися переважно позитивними. В історіях, позбавлених фікційної уяви, було менше емоційних маркерів із рівномірним розподілом позитивних і негативних. Крім того, здатність терапевта в цьому випадку співвідноситися з певним популярним носієм, який пацієнт використовував для своїх описів, допомогла створити більш міцний терапевтичний союз, оскільки незнайомство медичного персоналу з матеріалом ускладнило їм розуміння багатьох жартів та посилань пацієнта, як він сам повідомив. Хоча це не є критичним елементом союзу, таке спільне символічне поле допомогло встановити конкретну й корисну точку контакту з досвідом пацієнта.

ПРОБЛЕМА РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ В СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Семен Олексійович Потапов — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті висвітлено теоретичні аспекти проблеми резильєнтності. В умовах, які відбуваються сьогодні в суспільстві, особливо гостро постає питання акумуляції внутрішніх ресурсів особистості, які стають украй важливими для збереження нормального функціонування організму й дієздатності людини. Саме тому важливим є вивчення основних чинників психічної стійкості, що сприяють розвитку високих показників резильєнтності. Мета – здійснити теоретичний аналіз феномена резильєнтності, визначити його компоненти та чинники формування. Матеріали та методи. Встановлено, що немає чіткого визначення поняття «резильєнтність», тому в різних дослідженнях і літературних джерелах пропонуються різні варіанти визначення цього поняття. Результати. Виокремлено фактори психічної стійкості на таких рівнях, як індивідуальний, сімейний, громадський і культурний. Визначено, що рівень розвитку резильєнтності залежить від певного набору чинників, зокрема таких, як: особливості нервової системи, специфіка розвитку в дитячому віці, характер виховання. Висновки. Визначено, що психологічна резильєнтність – це здатність особистості подолати труднощі та стрес, зберігаючи психологічну стійкість та цілісність. На думку науковців, резильєнтність можна сформувати в собі, кожен із нас спроможний засвоїти й виробити навички, які допоможуть ефективніше функціонувати в умовах кризових ситуацій та краще долати труднощі.

ОСНОВНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДОМ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Надія Миколаївна Савко — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті авторка розкриває основні наукові підходи до вивчення питання управління закладом позашкільної освіти. Аналізує історичні закономірності концепцій менеджменту. Виокремлює основні чотири моделі управління освітньою установою: економічної ефективності освітньої установи; ефективності педагогічного процесу; гнучкості; релевантності. Авторка характеризує особливості управління закладами позашкільної освіти та розкриває його особливості відносно управління закладами освіти в цілому. Акцентує увагу на компетентності лідера установи. Наголошує, що на сучасному етапі реформування освіти управлінські навички повинні активно входити в практику менеджменту позашкільними освітніми закладами. Серед них: навички бізнесу, глобального мислення, галузеві знання, міжособистісної взаємодії, особистісні навички, технологічна обізнаність. Поки що в закладі позашкільної освіти інтеграція відбувається не у всіх напрямках. Найбільш дієві та використовувані є наступні: міжособистісна взаємодія, особистісні навички, глобальне мислення. ЗПО відрізняються від освітніх закладів тим, що, окрім освітнього процесу, впроваджується активне творче життя, яке притаманне закладам культури. ЗПО – це певна синергія двох напрямків освіти та культури. Тому і розвиток професійного рівня вихованців стрімко розвивається та додає наступні компетентності: креативність, творчий підхід, критичне мислення, збереження культурної та національної спадщини, проєктне мислення. Авторка розкриває форми управління, серед яких більш детально зупиняється на одній із них – «Розумна організація», або «Організація, що розвивається». Наголошує, що вона добре проявилась у деяких закладах освіти, одним із яких є Центр творчості дітей та юнацтва Галичини, що в місті Львові. Ще одним сучасним видом менеджменту, який впроваджується в Україні, є управління закладом освіти в умовах державно-приватного партнерства. Ця форма ефективно працює за кордоном, і Україна зараз переймає цей досвід та залучає бізнес-партнерів до освітнього процесу. Система проста: заклад освіти працює на запит фахівців-практиків. Натомість заклад освіти отримує фінансування.