Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія психологічна)

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ПОЛІЦІЇ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ

2025-01-22T09:29:00+02:00

Статтю присвячено емпіричному дослідженню особливостей прояву професійної мотивації курсантів та поліцейських в ході професійного становлення; визначенню домінуючих мотивів, які впливають на ефективність управлінської діяльності майбутнього офіцера поліції. Для визначення особливостей професійної мотивації у майбутніх офіцерів поліції було використано: 1) методику «Професійна мотивація», яка дозволяє визначати такі показники мотиваційної сфери: оцінка результатів праці, професійні домагання, інтернальність у сфері професійних досягнень, професійні інтереси та цінності, життєві цілі, соціальна бажаність та загальна активність; 2) авторську анкету «Мотиви професійної управлінської діяльності», яка допомагає здійснити діагностику вираженості домінуючих професійних мотивів, цілей управлінської діяльності та шляхів їхнього досягнення на етапі професійного становлення офіцера НПУ. Здійснивши аналіз середніх значень було з’ясовано, що професійна мотивація курсантів та поліцейських знаходяться на середньому рівні та є дещо вищою у курсантів та полісменів-чоловіків. За результатами проведення порівняльного аналізу виявлено, що професійна діяльність офіцерів НПУ на кожному етапі професійного становлення має свої особливості, які проявляються в способах досягнення професійних результатів: прояв ініціативи, виконання наказів та конкуренцію на першому етапі; виконання інструкцій, наказів, прийняття відповідальності на себе, уникнення несприятливих ситуацій, взаємодопомога й уміння діяти в різних ситуаціях на другому. Перспективою подальших наукових пошуків є розробка програми спрямованої на підвищення ефективності управлінської діяльності завдяки розвитку професійної мотивації курсантів ЗВО МВС України під час їхньої підготовки до професійної діяльності.

КОГНІТИВНІ ТА ПОВЕДІНКОВІ МЕТОДИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ ПІДТРИМКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІД ЧАС БОЙОВОГО СТРЕСУ

2025-01-22T09:48:21+02:00

Бойова діяльність має такі несприятливі наслідки, як дезорганізація поведінки, гальмування навичок, дезадаптивні реакції, труднощі з увагою та пам’яттю, імпульсивні дії, що порушують боєздатність і викликають значні фізіологічні зміни. Готовність солдата та успішність виконання завдання залежать від психологічної стійкості, адаптації елементів бою, боротьби зі стресом, швидкої адаптації. Оцінка стійкості передбачає розуміння поведінкових, емоційних і когнітивних механізмів, вирішальних для подолання труднощів. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) бореться з викривленим сприйняттям і реакціями при психічних розладах, сприяючи реалістичному мисленню, емоційній стабільності та навичкам вирішення проблем, що робить її життєво необхідною для психологічної підтримки та підготовки бійців. Стаття обговорює емпіричне дослідження психологічної стійкості військовослужбовців спеціального поліцейського підрозділу під час бойового стресу. Вона передбачає, що використання інструментів когнітивно-поведінкової терапії в роботі психолога підрозділу підвищить адаптивність бійців до бойового стресу, що призведе до збільшення психологічної стабільності. Дослідження показують зниження суб’єктивної оцінки інтенсивності бойового стресу у вивченій групі. Учасники сприймали умови служби як маючи низьке навантаження, енерговитрати, ризики та помірну мобілізацію. Крім того, заявили про періоди релаксації та зменшену чутливість до спускових механізмів. Порівняно з контрольною групою, вивчена група також проявила зменшену нейропсихологічну нестабільність, що зменшує ймовірність збоїв. Прогнозування успішних професійних результатів дозволяє класифікувати працівників у групи I або II з «сприятливими» або «дуже сприятливими» прогнозами. Порівняння початкових і кінцевих дослідницьких результатів у межах груп показало зменшення соматичних скарг, підвищене сприйняття продуктивності, краще задоволення сном та загальний стан благополуччя у вивченій групі. Змін у контрольній групі не відмічено. На відміну від поведінки типу А, що характеризується високою агресивністю та збудливістю, швидкими комунікаціями, нетерплячістю, раптовими рухами та інтенсивною конкуренцією, вивчена група проявила незначний перехід до поведінки типу В, яка характеризується меншою агресивністю в стосунках, сприйняттям часу як повільного протікання, розслабленістю, спокоєм та загалом спокійною поведінкою. Зусилля зміцнити психологічну стійкість військовослужбовців під час бойового стресу продовжуються. Не відомо, чи може конкретне навчання повністю захистити осіб від важких травм. Однак техніки КПТ є ефективними в підвищенні психологічної стійкості та адаптивності бійців під час та після служби.

МІЖКУЛЬТУРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВІЙНИ НА ЛЮДЕЙ РІЗНОГО ВІКУ ТА МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

2025-01-22T10:10:24+02:00

Це дослідження присвячене вивченню психологічного дистресу молодих людей віком від 18 до 30 років в умовах триваючого конфлікту в Україні. Основний акцент робиться на прямому впливі збройних конфліктів як вирішального фактора стресу, що впливає на психологічне здоров’я та загальне здоров’я людини. Дослідження використовує комбінований підхід, включаючи опитування, інтерв’ю та тематичні дослідження для вивчення емоційних, когнітивних і поведінкових реакцій тих, хто постраждав від конфлікту. Додаткова увага приділяється відмінностям між статями, віковими категоріями (18–24, 25–30), а також державами біженців і непереміщених осіб. Дослідження виявило винятковий рівень занепокоєння, смутку та наслідків травматичних подій, особливо серед осіб, які зазнали бойових дій, або біженців, які були змушені покинути свої домівки. Діти віком від 18 до 24, як правило, легше засмучуються, використовують свої особливі способи вирішення проблем і частіше відчувають стрес. Порівняно з молодими людьми у віці 25–30 років, підлітки більше покладаються на інтелект і групову взаємодію, щоб впоратися, що відображає різницю в жорсткості на різних етапах життя. Нові дослідження підкреслюють, що, крім особистих факторів, допомога громади та культурна наполегливість значною мірою сприяють зменшенню негативних наслідків конфлікту. Це групи, спільні способи виконання завдань і старі церемонії, які створюють «зону комфорту» і допомагають людям почуватися важливими. Тим не менш, надмірне захоплення тривожними онлайн-матеріалами, поширене серед молоді, посилює тривогу та емоційні розлади, що вказує на подвійний вплив соціальних медіа – як пом’якшення стресу, так і його сприяння. Дослідження підкреслюють необхідність пріоритетних і культурно адаптованих психотерапевтичних ініціатив, які мають підвищити психічну стійкість, розширити доступ до ресурсів психічного здоров’я та включати заняття з кіберграмотності для пом’якшення наслідків шкідливого цифрового контенту, і все це спеціально для молодих українців.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ВІКОВИЙ АСПЕКТ

2025-01-22T10:41:23+02:00

У статті досліджуються психологічні особливості формування гуманістичних цінностей у контексті воєнного стану, зокрема, виявляється віковий аспект цього процесу. В умовах кризових ситуацій, таких як війна, зростають вимоги до моральної стійкості особистості, здатності зберігати гуманістичні переконання в екстремальних обставинах. Автори акцентують увагу на тому, що гуманістичні цінності, зокрема співчуття, взаємопідтримка, гуманність, любов до ближнього, формуються в різні вікові періоди по-різному, залежно від психологічних характеристик і життєвого досвіду людей. Вивчаються фактори, які впливають на зміну ціннісних орієнтацій у дітей, підлітків, молоді та дорослих, а також особливості сприйняття гуманістичних ідеалів у умовах воєнної реальності. Аналізується вплив стресових ситуацій, пов’язаних з воєнними діями, на зміну ціннісних пріоритетів, а також механізми адаптації, що дають змогу зберегти та укріпити гуманістичні орієнтації особистості. Зокрема, особлива увага приділяється віковим критеріям та процесам соціалізації в умовах війни, які впливають на формування та зміцнення таких цінностей, як взаємодопомога, терпимість, повага до життя та гідності кожної людини. Виявлено, що в різних вікових групах інтерпретація та втілення гуманістичних ідеалів може суттєво відрізнятися, проте на всіх етапах життя важливою залишається роль позитивного соціального впливу та підтримки з боку оточення. Стаття підкреслює значення розвитку психологічної стійкості і соціальної відповідальності в умовах воєнного стану, особливо серед молоді, для формування стійких гуманістичних цінностей у майбутньому.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ТА РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ: ВІКОВІ АСПЕКТИ ФЕНОМЕНУ

2025-01-22T10:58:26+02:00

Стаття присвячена дослідженню психологічних особливостей формування емоційної стійкості та резильєнтності на різних вікових етапах розвитку особистості. Розкриття цієї теми сприяє глибшому розумінню розвитку емоційної стійкості та резильєнтності з огляду на вікові особливості, що має значення для психології розвитку, профілактики стресу та психічного здоров’я на індивідуальному та суспільному рівнях, надасть підґрунтя для розробки адаптованих і сучасних підходів до підтримки людей у складних умовах. Автори розкрили деякі відмінності понять емоційної стійкості та резильєнтності, що є пов’язаними феноменами, але відрізняються за своєю сутністю та фокусом. Акцентовано, що емоційна стійкість є здатністю людини підтримувати стабільний емоційний стан, зберігати спокій і врівноваженість у складних ситуаціях, зосереджена на керуванні своїми емоціями, їхньому контролі, здатності не піддаватися руйнівним переживанням, що виникають у стресових умовах, допомагає людині уникати імпульсивних реакцій, зберігаючи внутрішню рівновагу навіть у короткотривалих стресових ситуаціях. Емоційну стійкість можна розглядати як психічний стан і інтегративну властивість, що включає емоційні, вольові, інтелектуальні та мотиваційні аспекти особистості. А резильєнтність є здатністю відновлюватися після стресових або травматичних подій, трансформуючи негативний досвід на користь особистісного зростання. Основні відмінності феноменів емоційної стійкості та резильєнтності полягають у фокусі (емоційна стійкість акцентує увагу на управлінні емоціями, тоді як резильєнтність – на здатності до адаптації і відновлення; тривалості дії (емоційна стійкість потрібна для короткотривалих стресів, резильєнтність – для довготривалих випробувань і криз); компонентах (резильєнтність охоплює більший спектр особистісних ресурсів – емоційних, когнітивних і поведінкових, тоді як емоційна стійкість переважно зосереджується на емоціях).

ДО ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ

2025-01-22T11:03:29+02:00

У статті розглянуто сучасне осмислення змісту феноменів «лідерство» та «лідерські властивості». Схарактеризовано теоретичні підвалини формування лідерських властивостей у контексті особистісного підходу до навчання майбутніх офіцерів Національної гвардії України. Зазначено, що ґрунтовний аналіз зарубіжного досвіду освітніх систем єодним із векторів модернізації сутності освіти й освітніх технологій, котрий потребує координування їх із сьогочасними потребами соціуму, інтегрування до міжнародного освітнього простору полягає в орієнтуванні навчальних програм саме на компетентнісний підхід і формуванні продуктивних механізмів його упровадження. У статті зазначено, що соціальна й психологічна квінтесенція явища «лідерства» до певної міри проявляється саме в комплікаційності і часом контроверзі зазначеного явища, що є власне проявом як індивідуального, так й соціального феномену. Індивідуальна квінтесенція явища «лідерства» полягає в тому, що «лідером» є унікальний індивід, котрому властиві харизматичність і здатність чинити вплив на людей. Соціальна квінтесенція пов’язана з тим, що явище «лідерства» позиціонується тільки в певному оточенні людей саме як реалізація впливу й неформального ступеня влади над індивідами. Безсумнівно, із наведеного протиріччя формується власне індивідуально-соціальна своєрідність, згідно з якою достеменному «лідеру» має бути притаманне відчуття його особистісної відповідальності саме за тих людей, які йому цілковито довірилися, і, зосібна, за вчинені ним дії та їхні наслідки, які стали підсумком цієї довіри і проводу над ними лідера. Зазначено, що посеред теоретичних підвалин формування лідерських властивостей шляхом особистісного підходу в контексті навчання майбутніх офіцерів позиціоновано інтегрованість особистісного навчання, котре є узгодженим із стратегічними векторами розвитку НГУ, у їхні професійні учини. Індивідуальна підготовка офіцерів-лідерів повинна стати цілісною як соціальною, так і педагогічною системою, котра сприятиме саморозвитку в них базових сучасних лідерських навиків – кидати челендж загальноприйнятим обмеженням, визначати ступінь власної влади та співпрацювати задля успіху.

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ МЕДИКІВ У СУЧАСНИХ РЕАЛІЯХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

2025-01-22T11:06:45+02:00

У статті розкриваються психологічно важливі якості медиків на сучасному етапі воєнного стану в Україні. Автори зауважують, що війна суттєво змінила вимоги до медичних працівників, підкреслюючи важливість таких якостей, як стресостійкість, комунікативність, адаптивність, професійні навички, етичні принципи та психологічна підготовка. Виникає потреба у нових стандартах підготовки та відбору медиків, які повинні бути готовими до роботи в екстремальних умовах та надавати якісну медичну допомогу в складних ситуаціях. Зарубіжні дослідники в цій темі вивчали важливість етичних норм, комунікативних навичок та особистісних характеристик для успішної практики в медицині. Автори фокусують увагу на тому, що професійна готовність є важливою умовою для успішної діяльності медичних фахівців, адже вона визначає їх здатність адаптуватися до різних умов і ситуацій, що можуть виникати в процесі роботи. Професійну готовність майбутнього лікаря автори розглядають як комплексне утворення в структурі особистості, що об’єднує професійно важливі якості, високий рівень загальних та фахових компетентностей, а також досягнення програмних результатів навчання, які разом формують здатність до ефективної діяльності. На основі аналізу літератури у статті виокремлено п’ять основних категорій професійно важливих якостей медиків: професійно-творчі, морально-духовні, психофізіологічні, соціально значущі та емоційно-вольові. Автори також окремо виділяють асертивність і резильєнтність як важливі складовими частинами особистісних якостей медичних працівників, оскільки вони значно впливають на їхню професійну ефективність та здатність справлятися з викликами в умовах медичної практики. Асертивність і резильєнтність взаємопов’язані, оскільки асертивні медики, здатні чітко виражати свої потреби та почуття, мають більше шансів на підтримку та розуміння з боку колег і пацієнтів, що, в свою чергу, може підвищити їхню резильєнтність. Однак, резильєнтність також може підвищувати асертивність, оскільки впевненість у своїй здатності справлятися зі стресами може заохочувати особу бути більш відкритою та активно відстоювати свої інтереси.