Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія психологічна)

ПРОБЛЕМА ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В УПРАВЛІННІ ПЕРСОНАЛОМ ПОЗАШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ОСВІТИ: ПСИХОДІАГНОСТИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

2025-07-30T11:16:38+03:00

У статті розкрито актуальну науково-практичну проблему – необхідність психодіагностичного супроводу управління персоналом у закладах позашкільної освіти. Обґрунтовано, що сучасне освітнє середовище вимагає від керівників не лише адміністративної компетентності, а й здатності до психологічного аналізу стану, ресурсів, комунікативної динаміки та мотиваційних характеристик колективу. Із метою систематизації дослідження запропоновано векторну модель психологічного аналізу персоналу, що базується на вивченні шести ключових напрямів: особистісні характеристики працівників, міжособистісний клімат, симптоми професійного вигорання, рівень резилієнтності та стресостійкості, структура мотивації, а також стилі управлінської поведінки. Для кожного вектора визначено психологічні показники, що потребують вивчення, а також сформульовано очікувані результати, які можуть бути практично використані у процесі кадрового управління, прийняття рішень і формування сприятливого психологічного середовища в закладі. Наголошено на необхідності адаптації дослідницьких стратегій та діагностичного інструментарію до специфіки позашкільної освіти, де діяльність має яскраво виражений креативний, соціально орієнтований та міждисциплінарний характер. Підкреслено, що ефективне управління в умовах нестабільності, реформ та зростання професійних ризиків можливе лише за умови наявності об’єктивних психологічних даних щодо потенціалу, проблемних зон і ресурсів персоналу. Психодіагностика у цьому разі виступає не лише як дослідницький інструмент, а й як компонент сучасного освітнього менеджменту.Узагальнено, що психодіагностичне дослідження управлінської діяльності дає змогу не тільки підвищити ефективність керівництва, а й створити умови для професійного зростання, профілактики емоційного вигорання, оптимізації комунікативної взаємодії та підвищення якості освітніх послуг. Запропонована структура може слугувати підґрунтям для подальших емпіричних досліджень і практичного впровадження в управлінську діяльність закладів позашкільної освіти.

СТРУКТУРНІ МЕХАНІЗМИ СТАВЛЕННЯ ТА УЯВЛЕННЯ У КОНТЕКСТІ СТОСУНКУ ЛЮДИНИ З ВІЙНОЮ

2025-07-30T11:20:10+03:00

Війна завжди залишала глибокий слід у свідомості людей, впливаючи на їхні психічне здоров’я та світогляд. Історії про воєнні події минулого, які ми чули від наших бабусь і дідусів, здавалися далекими і нереальними, але сьогодні ці історії стали нашою реальністю. Повномасштабна війна, що триває вже третій рік, змусила нас переосмислити ставлення до психологічних наслідків війни, як минулого, так і теперішнього.У цій статті ми розглянемо, як війна впливає на психічне людей, які механізми мобілізації внутрішніх ресурсів активізуються у відповідь на трагічні події та як формуються нові феномени уявлення та ставлення під впливом воєнних дій. Досліджуємо, який стосунок людина має із сучасною російсько-українською війною та як цей стосунок відрізняється від нашого уявлення про Другу світову війну. Ми також досліджуємо, як сучасні події змінюють наше ставлення до насильства, конфлікту та ролі ворога, а також як ці зміни впливають на наше уявлення про рідну країну. Ми розглядаємо, як національна ідентичність та патріотизм можуть зміцнитися або трансформуватися під впливом зовнішніх загроз та внутрішньої стійкості. Ці дослідження дають змогу краще розуміти, як суспільство адаптується до нових реалій та які психологічні стратегії допомагають людям вижити та продовжити розвиватися навіть у найскладніших умовах. Актуальність цієї статті зумовлена не лише необхідністю зрозуміти психологічні наслідки війни, а й потребою розробити ефективні стратегії психологічної підтримки для тих, хто постраждав від воєнних дій. Постійний аналіз цих змін сприяє створенню наукового підґрунтя для розроблення нових і вдосконаленню вже існуючих інструментів підтримки та реабілітації постраждалих. В умовах військової агресії, жорстоких бомбардувань та руйнування звичного способу життя питання психологічного здоров’я стає надзвичайно важливим для збереження суспільної стабільності та адаптації у післявоєнному житті.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ ЯК ПСИХОЛОГІЧНОГО ФЕНОМЕНУ

2025-07-30T11:28:18+03:00

У статті здійснено теоретико-методологічний аналіз феномену «перфекціонізм» в історичній ретроспективі. Зазначено, що феномен перфекціонізму робить значний вплив на різні царини життя особистості, зокрема на психологічний добробут, міжособистісні взаємини та професійні учини. Зазначено, що перфекціонізму є властивим як ординарне адаптивне функціонування, так і власне дезадаптація індивідуума.Зазначено, що перфекціонізм подеколи може бути власне як рушійною силою розвію, так і детермінантою небезпеки психічному здоров’ю, що призводить до стресу, тривожних і депресивних дисонансів. Історіографія еволюції феномену перфекціонізму надає потенцію простежити переміни в судженнях стосовно досконалості у різних епохах та царинах науки. Такий підхід надає можливість виявити певну логіку у переміні соціальних цінностей і стандартів та їх вплив на психічне здоров’я і самореалізацію індивідуума. У статті проаналізовано наукові підходи до аналізу феномену перфекціонізму в царині теології, філософії й психології.Позиціоновано, що феномен перфекціонізму є всеохоплюючим, який існує поза часом і простором, є кроскультурним явищем, яке виявляється у всіх сферах та на всіх рівнях суспільного буття індивіда і відноситься до одного з регуляторів громадського поводження. Акцентовано увагу саме на соціальному штибі феномену перфекціонізму, оскільки його модус є вкрай залежним власне від уяви стосовно нього, котрий проявляється у соціальному логічному мисленні й поєднаних у полотно світу громадських суб’єктів: превалюючи у суспільстві дискусія стосовно феномену «перфекціонізму» чинить санкціоноване символічне насилля над тими, хто перебуває у царині впливу феномену «перфекціонізм». Наголошено увагу на амбівалентності, патологічності, недіалогічності феномену перфекціонізму та його конверсу й розкрито його показники. Здійснено аналіз чільних різновидів феномену «перфекціонізм» та узасаднено, що їх патологічні й конфліктні дискурси розгортаються навколо актуальних власне для громадських суб’єктів квестій, котрі символізують «вірно – невірно», їм є властивим оцінювальний кшталт, і конфронтація цих дискусій призводить до з’яви «конфлікту інтересів».Окреслено поняття «перфекціонізму», позиціоновано, що феномену «перфекціонізм» є притаманні багатовимірність утворення та складний рівень архітектоніки, заразом із високими індивідуальними стандартами має власне низку як когнітивних, так й інтерперсональних параметрів.

ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ СИЛОВИХ СТРУКТУР

2025-07-30T11:31:13+03:00

У статті автори розкривають сутність психологічної реабілітації та відновлення професійної діяльності фахівців силових структур. Зазначено, що процес психологічної реабілітації та відновлення професійної діяльності фахівців силових структур є складним і багатогранним, а тому включає в себе низку етапів та методів, що сприяють не лише фізичному, а й психологічному відновленню. Такими етапами є оцінка психологічного стану, який дає змогу визначити, чи є у нього ознаки психоемоційних порушень (ПТСР, депресія, тривожні розлади, синдром вигорання), психотерапевтичне втручання (особистісна чи групова терапія), фізичне відновлення (вправи та відновлення фізичної витривалості), реінтеграція в професійну діяльність (повернення до роботи, підтримка співробітників, менторство та супровід), психологічна підтримка в повсякденному житті (підтримка родини, соціальні програми та групи підтримки), психологічна адаптація (саморозвиток, підвищення самооцінки), моніторинг та корекція процесу реабілітації з метою уникнення рецидивів психологічних проблем. Ресоціалізація та реабілітація військовослужбовців базуються на принципах та науково обґрунтованих підходах до відновлення психологічного, фізичного та соціального стану військових після служби або бойових дій, серед яких: комплексність, індивідуальний підхід, етапність, доступність, мультидисциплінарність, активна участь військовослужбовця, сімейно-орієнтований підхід, соціальна інтеграція, психоедукація, правовий захист. Опір на ці принципи дасть змогу успішно повернути військовослужбовців до активного життя, відновлення їхньої психоемоційної рівноваги та включення в суспільство. З огляду на актуальність тематики, подальші дослідження мають бути спрямовані на створення ефективних моделей реабілітації, що поєднують медико-психологічні, соціальні та професійні аспекти.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ В НАУЦІ ДО ФОРМУВАННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК УПРАВЛІНСЬКОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЗАГРОЗ

2025-07-30T11:34:46+03:00

Статтю присвячено теоретико-методологічним підходам до формування корпоративної культури як ефективного управлінського механізму забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства в умовах загроз. У роботі розглядаються основні концептуальні підходи, які застосовуються в наукових дослідженнях і практиці управління для формування корпоративної культури як стабільного інструменту підвищення стійкості підприємств до соціально-економічних і кризових викликів. Особливу увагу приділено ціннісному, системному, мотиваційному, комунікаційному, психологічному, інноваційному та соціально відповідальному підходам, які мають велике значення для створення гармонійного робочого середовища, розвитку персоналу, збереження стабільності і соціально-економічної безпеки підприємства в умовах зовнішніх та внутрішніх загроз. Ціннісний підхід підкреслює значення єдності корпоративних цінностей, що сприяє зміцненню довіри і згуртованості колективу. Системний підхід аналізує взаємозв’язки між корпоративною культурою і стратегією розвитку підприємства. Мотиваційний підхід акцентує увагу на необхідності формування ефективних систем мотивації працівників для підтримки високих результатів діяльності. Комунікаційний підхід ставить акцент на важливості внутрішньої та зовнішньої комунікації для створення прозорості й уникнення конфліктів. Психологічний підхід визначає значення емоційного благополуччя співробітників для стабільності організації, а інноваційний підхід дає змогу впроваджувати сучасні технології для розвитку корпоративної культури. Соціально відповідальний підхід сприяє формуванню позитивного іміджу підприємства через соціальні ініціативи та залучення до благодійних і екологічних проектів. У результаті інтеграція цих підходів у процес формування корпоративної культури дає змогу не лише підвищити соціально-економічну безпеку підприємства, а й забезпечити стійкість його розвитку в періоди криз та загроз. Стаття підкреслює важливість комплексного застосування цих підходів для досягнення високої ефективності управління та стабільності підприємства в умовах мінливого зовнішнього середовища.

ПЕРФЕКЦІОНІЗМ ЯК ОСОБИСТІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА

2025-07-30T11:43:41+03:00

У статті досліджуються ознаки перфекціонізму – особистісної характеристики науково-педагогічного працівника. Автори на основі теоретичного аналізу виокремлюють деструктивну та конструктивну форми прояву перфекціонізму. Так, зазначено, що конструктивні ознаки перфекціонізму проявляються через адекватне прагнення фахівця до високих професійних стандартів, свідчать про високий ступінь адаптивності, характеризують якісні показники індивідуального розвитку особистості.Наголошено, що деструктивні ознаки перфекціонізму значною мірою спостерігаються у професійно-педагогічній діяльності через напружений емоційний стан, підвищену когнітивну діяльність, понаднормову професійну активність тощо.Зазначено, що перфекціонізм тісно пов’язаний з ідеями акмеології – науки про особистісне та професійне становлення особистості, прагнення до досягнення досконалості у різних сферах життєдіяльності.Автори проводять паралель між перфекціонізмом, особистісним зростанням та необхідністю самореалізації науково-педагогічних працівників в умовах закладу вищої освіти. Виокремлено складники (спрямованість на себе, на інших) та причини виникнення (ситуативна та особистісна тривожність) перфекціонізму, означено соціальне походження перфекціонізму. Акцентовано увагу на суб’єктності – внутрішній якості науково-педагогічного працівника, виокремлено її характерні ознаки. Запропоновано результати та аналіз проведеного дослідження на основі багатовимірної шкали Р. Фроста. Наголошено, що перфекціонізм як індивідуальна характеристика особистості закладається та розвивається ще в дошкільний період вікового розвитку людини. Виявлено, що на формування перфекціонізму значний вплив має сімейне середовище, у якому формувалася особистість дитини.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В УМОВАХ СУСПІЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ВІЙНИ

2025-07-30T11:47:25+03:00

Статтю присвячено аналізу психологічних аспектів формування гендерної рівності в умовах суспільної трансформації та війни. В умовах глибоких соціальних змін і військових викликів гендерні ролі піддаються суттєвій переоцінці, що має як психологічні, так і соціальні наслідки. Розглянуто основні теоретико-методологічні підходи до вивчення гендерної соціалізації, зокрема біопсихологічний, соціокогнітивний і культурно-історичний. Проаналізовано, яким чином війна впливає на трансформацію традиційних уявлень про жіночі та чоловічі ролі, руйнує усталені стереотипи та сприяє появі нових моделей гендерної поведінки. Визначено соціально-психологічні чинники змін гендерних уявлень, серед яких важливу роль відіграють медіа, система освіти та діяльність громадських організацій. Показано, як публічні історії жінок-лідерок, військовослужбовиць і активісток, а також зображення емоційної вразливості чоловіків впливають на масову свідомість і сприяють подоланню традиційних гендерних стереотипів.Особливу увагу приділено психологічним бар’єрам на шляху до реальної гендерної рівності, серед яких гендерні стереотипи, несвідомі упередження, ефект «скляної стелі» та феномен гендерної втоми. Наголошено на необхідності глибокої психологічної рефлексії, розвитку критичного мислення та використання спеціальних психологічних практик для подолання внутрішніх і зовнішніх обмежень. Проаналізовано роль гендерно чутливого консультування, розвитку емоційного інтелекту та психопросвіти як ефективних інструментів підтримки гендерної рівності в умовах соціальної турбулентності. Зроблено висновок, що формування гендерної рівності є не лише результатом юридичних змін, а передусім процесом психологічної трансформації особистості та суспільної свідомості. Підкреслюється роль психології як науки та практики у формуванні більш справедливого, інклюзивного та гуманного суспільства. Також окреслено перспективні напрями подальших психологічних досліджень у сфері гендерної рівності в умовах посттравматичної адаптації суспільства та інституційної підтримки гендерно чутливих практик.

ПОРІВНЯННЯ ВПЛИВУ «ПОЗИТИВНОГО КЛІМАТУ» НА МІЖОСОБИСТІСНІ ВІДНОСИНИ В СТУДЕНТСЬКІЙ ГРУПІ ТА В ЗГРАЇ ТВАРИН

2025-07-30T11:51:47+03:00

У статті здійснено міждисциплінарний порівняльний аналіз впливу позитивного соціального клімату на міжособистісні взаємини у студентських групах та в поведінкових структурах соціальних тварин. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю глибшого розуміння чинників, що сприяють формуванню згуртованих, ефективних і стійких соціальних спільнот як серед людей, так і серед тварин.Позитивний соціальний клімат, що виявляється через довіру, взаємну підтримку, емпатію, емоційне прийняття та психологічну безпеку, є основою ефективної комунікації та кооперації у соціальних групах. У першій частині статті окреслено понятійний апарат, представлено класифікацію характеристик позитивного клімату, а також охарактеризовано його вплив на взаємодію в колективах. Встановлено, що у студентських групах позитивний соціальний клімат формується завдяки усвідомленим діям: дотриманню норм поведінки, прийняттю лідерства, розвитку емпатії та емоційного інтелекту. Натомість у тваринних угрупованнях (зграях, стадах, колоніях) позитивний клімат ґрунтується на біологічних механізмах: інстинктах виживання, територіальності, домінуванні, природженій потребі в захисті та турботі.У роботі представлено приклади кооперативної поведінки тварин, які свідчать про наявність прообразів соціального клімату – турбота про потомство, узгоджені дії під час міграцій, колективне полювання, зниження конфліктності через встановлену ієрархію. Здійснено порівняльний аналіз механізмів формування й підтримки позитивного клімату у двох соціальних системах. Визначено як спільні риси: потребу в безпеці, взаємну регуляцію поведінки, підтримку, так і відмінності, пов’язані з раціональністю, свідомістю, моральними нормами в людських колективах на противагу інстинктивності у тварин. Зроблено висновки про теоретичну та практичну значущість дослідження для розвитку соціальної та юридичної психології, зокрема у контексті оптимізації взаємин у навчальних і професійних спільнотах, а також для формування більш гармонійного соціального середовища.

ЗНАЧЕННЯ АДАПТАЦІЇ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СТУДЕНТСЬКУ МОЛОДЬ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

2025-07-30T11:55:44+03:00

Статтю присвячено вивченню процесу адаптації студентів в умовах воєнного стану в Україні. Автори розглядають, як військові дії та кризова ситуація впливають на здатність студентів адаптуватися до нових умов навчання та життя. В умовах війни адаптація студентів передбачає не лише інтеграцію в академічне середовище, а й збереження емоційної стабільності, подолання стресових ситуацій та ефективне управління часом, особливо в контексті онлайн-навчання. Важливими аспектами адаптації є психологічна підтримка студентів, організація груп самодопомоги та доступ до онлайн-ресурсів. Разом із цим розглядаються виклики, пов’язані з нестабільним доступом до навчальних матеріалів, перебоями з електропостачанням та Інтернет-зв’язком, а також необхідністю поєднувати навчання з волонтерською діяльністю або допомогою родині. Окрема увага приділяється соціальним і психологічним аспектам адаптації, зокрема важливості підтримки з боку педагогічного колективу та створення умов для збереження мотивації до навчання.Попри ці труднощі студентська молодь демонструє значну стійкість і здатність до адаптації, активно долучаючись до соціальних ініціатив, що сприяють не лише збереженню наукового та культурного потенціалу країни, а й поліпшенню морального духу в суспільстві. У статті також підкреслюється важливість підтримки з боку університетів і держави для забезпечення успішної адаптації студентів та збереження їхнього потенціалу в умовах війни.Обговорюється роль новітніх технологій у підтримці адаптації студентів, зокрема використання цифрових платформ для навчання та спілкування. Приділено увагу методам організації онлайн-навчання, що дають змогу студентам залишатися залученими та зберігати продуктивність в умовах обмежень.Аналізуються можливості для студентів брати участь у проєктах, спрямованих на підтримку постраждалих від війни, що дає їм змогу зберігати відчуття значущості та мети. Стаття також пропонує рекомендації щодо покращення умов для студентів в умовах війни, зокрема через удосконалення психологічної підтримки та адаптаційних програм на рівні університетів.

МОДА І СТИЛЬ ЯК ЗАСІБ КОМУНІКАЦІЇ

2025-07-30T12:14:53+03:00

У статті розкрито роль моди і особистого стилю в комунікативній взаємодії; досліджено значення різних елементів дизайну зовнішності людини в невербальній комунікативній діяльності. Проведено аналіз наукових досліджень щодо розгляду взаємозв’язків між зовнішнім виглядом людини та її ціннісними орієнтаціями, життєвими переконаннями та соціокультурною самоідентифікацією. Мода і особистий стиль відображають свідомі та неусвідомлені мотиви людини, включають різні аспекти індивідуального самовираження, виступають як засіб самопрезентації особистості в різних ситуаціях протягом життя. Сучасна мода формує власний соціально-культурний і символічний простір, де люди взаємодіють за допомогою персонального образу та його окремих елементів. Мода відображає духовний, соціально-економічний та технологічний розвиток суспільства. Психологічні функції одягу, різних елементів зовнішнього вигляду стають дуже важливими для самореалізації та комунікації у глобальному соціумі. Цифрова мода відкриває нові можливості для творчості, комунікації, естетичної та емоційної подачі свого образу в онлайн-просторі. Особливості оформлення зовнішності, вибір компонентів одягу та аксесуарів, конкретного їх поєднання людиною в різних ситуаціях мають велике значення у сприйнятті партнерами по спілкуванню одне одного та взаємній інтерпретації намірів співрозмовника. Смислове навантаження різних елементів зовнішності впливає на самопочуття людини, сприйняття свого місця в суспільстві та впливає на перебіг комунікативної діяльності в різних сферах життя. Суспільні події та наше ставлення до них більшою чи меншою мірою впливають на модну поведінку. Зміни у зовнішності, стилі одягу свідомо чи несвідомо пов’язані зі змінами внутрішніми, що помічають також й інші люди. Отже, стиль зовнішності конкретної людини виступає як один із способів саморозкриття, передачі ідентичності, соціальної позиції та емоційно-ціннісного контексту взаємодії. Візуальні елементи викликають певну емоційну реакцію, забезпечують стрімку передачу послання та формують стійке тривале враження про носія образу.

СТРАХИ У ДІТЕЙ З ОНКОГЕМАТОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ: ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПСИХОКОНСУЛЬТАТИВНА ДОПОМОГА

2025-07-30T12:21:50+03:00

У статті розглянуто психологічні особливості переживання страхів у дітей підліткового віку з онкогематологічними захворюваннями з урахуванням вікових характеристик та можливостей психологічного консультування. Акцентовано увагу на тому, що онкологічна хвороба для дитини є не лише медичним, а й глибоко емоційним та особистісним переживанням, у якому страх відіграє ключову роль.Визначено основні типи страхів, характерні для дітей, які проходять лікування в умовах онкогематологічного стаціонару: страх болю, смерті, інвалідизації, ізоляції, втрати батьківської любові та соціального відторгнення. Проаналізовано специфіку проявів цих страхів на вербальному й невербальному рівнях, а також їхній вплив на психоемоційний стан дитини.Окрему увагу приділено розкриттю вікових особливостей емоційного реагування на хворобу. Установлено, що у дошкільному віці домінують тілесно-афективні реакції, тоді як у молодшому шкільному віці виникає потреба в когнітивному поясненні ситуації, а в підлітковому – зростає кількість екзистенційних страхів та питань, пов’язаних із майбутнім, самосприйняттям і свободою. Вікова психологія дає змогу глибше зрозуміти, як саме діти різного віку переживають тривожні й травматичні події, що є основою для розроблення ефективних психокорекційних утручань. У межах психологічного консультування окреслено можливості застосування адаптивних, ресурсно-орієнтованих методик, які відповідають віковим та емоційним потребам дитини. Серед них: ігрова терапія, казкотерапія, арттерапія, наративне консультування, техніки стабілізації та емоційної регуляції. Підкреслено роль консультанта як посередника між дитиною, її сім’єю та медичним персоналом, а також як фахівця, який допомагає знизити рівень дистресу та сприяє формуванню довіри, суб’єктивного контролю та надії. У статті акцентовано, що психологічна допомога повинна бути індивідуалізованою, динамічною та чутливою до контексту хвороби. Зроблено висновок, що поєднання знань вікової психології та технологій консультування є важливою умовою надання якісної психоемоційної підтримки дітям, які стикаються з онкологічною патологією. Це дає змогу зберегти психічну цілісність, покращити якість життя та сприяти успішній адаптації дитини в умовах тривалого лікування.

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЛІДЕРІВ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ГРУП

2025-07-30T12:26:24+03:00

Лідерство – це аспект, який є вагомою частиною кожного соціуму та вимагає від лідерів певних розвинутих особистісних якостей. Від усвідомлення наслідків своїх рішень лідером залежить розвиток як держави, так і соціокультурного середовища у цілому, окремих груп, які такі середовища населяють. Загалом на землі існує безліч соціокультурних середовищ, особливості існування та розвитку яких залежать від регіону та груп, які належать до того чи іншого соціального середовища. Саме ж поняття соціокультурного середовища включає багато аспектів, починаючи від культурних особливостей і закінчуючи соціальними нормами та стандартами співіснування людей у ньому. Важливу роль завжди буде відігравати особа лідера, яка є провідником груп та суспільним орієнтиром, у контексті довільного вибору стилю життя індивідом до безумовного наслідування та віру в особу, її суспільний образ, яка здатна до того, щоб бути соціально значущою, шляхом власного вибору до утвердження в суспільстві як «лідер».Зазвичай такі люди володіють певними особистісними якостями, які сприяють тому, щоб стверджуватись як лідер через аналіз очікувань та потреб соціуму. Адже захищати свої здобуті лідерські позиції можна лише через сприйняття групою такої особи, яка дійсно може відповідати цьому статусу. Загалом важливість феномену лідерства в суспільстві та культурі особливо гостро проявляється у разі посягань на культуру та соціально прийнятні устої того чи іншого соціокультурного середовища, оскільки такі моменти об’єктивно відчуваються як екзистенційно загрозливі для комфортного існування. Саме в таких випадках відбувається суспільна мобілізація груп навколо протидії загрозі, оскільки люди істоти соціальні, то без встановленої чіткої ієрархії буде важко забезпечувати потреби соціокультурного простору як важливого складника життя групи. Саме тоді лідер має особливо чітко відчувати тенденції потреб і очікувань, щоб стати тим, хто буде ключовою ланкою для життя культури та суспільства.

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК СТРЕСУ ЗА УМОВИ РІЗНИХ СУСПІЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ І ВИКЛИКІВ

2025-07-30T12:40:01+03:00

Сучасний динамічний світ потребує постійного наукового розгляду питань, що стосуються покращення розуміння людської поведінки та переживання індивідом певних ситуацій, результатом яких є погіршення психічного здоров’я та розвиток психічних розладів. Однією з найбільших сучасних актуальних проблем є стрес та причинно-наслідковий зв’язок його формування, переживання, потенційні негативні наслідки та ситуативні психічні порушення, викликані адаптаційним синдромом. Сучасний світ формує все більше причин для переживання та потрясінь, особливо коли йдеться про новітні суспільні тенденції розвитку та існування, нові життєві виклики першопричиною яких є зміна політичних тенденцій, соціо- культурних змін. Загалом ХХІ ст. – це насамперед епоха цифровізації, всезагального доступу до отримання будь-якої інформації та всебічного залучення в онлайн-простір, що, своєю чергою, може все більше впливати на людину, коли йдеться про стрес. Особливістю людського організму та психіки є здібність до адаптації, яка сприяє покращенню психічного та фізичного стану людини у той чи інший момент. Нині розгорнення наукових поглядів про стрес є найбільш актуальною потребую для українців, адже ми проживаємо в умовах унікальної ситуації, повномасштабної війни на нашій території, як здавалося б, не могло статися. Найбільш критичним для порушення психіки людини можуть бути стресогенні чинники, оскільки їх результатом буде зміна психоемоційного стану людини. Такі чинники можуть бути доволі різноманітними незалежно від того, наскільки індивід включений в їхній контекст та наскільки довго перебуває в ньому. У статті будуть проаналізовані стресогенні чинники, їхній вплив на психоемоційний стан людини, оскільки постійний аналіз цих питань сприяє поверненню актуальності теми стресу у наукові дискусії задля розвитку розуміння глобального та українського контекстів причинно-наслідкових зв’язків формування та розвитку стресу за умови різних суспільних тенденцій та постійних викликів.