ЕЛЕКТРОННИЙ ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА ЯК ДОКАЗ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ: ПРАКТИКА, ПЕРСПЕКТИВИ ТА РИЗИКИ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню висновку експерта, що має форму електронного документа в кримінальному процесі України. Підкреслено, що наявні законодавчі підстави, зокрема положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», дають можливість застосування електронного висновку експерта як повноцінного процесуального джерела доказів. Водночас встановлено фрагментарність і неоднорідність наявної практики його процесуального оформлення, перевірки та дослідження, що створює ризики допустимості доказів у кримінальному провадженні. У дослідженні здійснено системне тлумачення положень КПК України, спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують створення, підписання, передачу, зберігання та дослідження висновку експерта, що має форму електронного документа. Проаналізовано правові та практичні ризики, зокрема пов’язані із втратами ознак автентичності, неправильним тлумаченням правового статусу візуального відображення документа, недотриманням вимог до використання кваліфікованого електронного підпису. У статті обґрунтовано низку висновків, зокрема: необхідність долучати до матеріалів кримінального провадження не лише паперове відображення висновку експерта, що має форму електронного документа, а і сам електронний файл, а також файл для перевірки кваліфікованого електронного підпису; доцільність здійснювати перевірку цілісності електронного файлу, яким є висновок експерта, що має форму електронного документа, а також справжності кваліфікованого електронного підпису, яким він підписаний на всіх етапах кримінального провадження; вимогу щодо того, що висновок експерта, що має форму електронного документа, має бути підписано не електронним підписом, а саме кваліфікованим електронним підписом; необхідність дослідження судом висновку експерта, що має форму електронного документа, шляхом вивчення саме електронного примірника висновку експерта (електронного файлу), перевірку цілісності файлу та справжності кваліфікованого електронного підпису; допустимість зберігати всі електронні документи (в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг») у одному кримінальному провадженні на одному носії інформації з метою економії ресурсів. Автором запропоновано алгоритм процесуального поводження з висновком експерта, що має форму електронного документа, на всіх етапах кримінального провадження – від етапу отримання та верифікації до етапу судового дослідження з урахуванням принципу безпосередності та стандартів допустимості доказів. Аргументовано, що ефективне використання такого виду доказів потребує нормативної деталізації, методологічної уніфікації та формалізації дій уповноважених суб’єктів. Результати дослідження становлять підґрунтя для оновлення правозастосовної практики та подальшої кодифікації норм щодо електронної форми доказів у кримінальному процесі України.