ПОНЯТТЯ «ЗАВОЛОДІННЯ» ЗА КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ

Анотація

Анотація. У статті досліджено використання поняття «заволодіння» в Кримінальному кодексі України. Проаналізовано відповідність цього поняття загальним вимогам щодо термінології, насамперед єдності термінології. Встановлено, що використання цього поняття в КК України не порушує єдності термінології. Лексичне значення поняття «заволодіння» надає йому широкого обсягу. Звуження цього обсягу за рахунок вказівки у нормативних положеннях на той чи інший спосіб є цілком виправданим прийомом. Доведено, що використання поняття «заволодіння» може бути більш широким, зокрема у положеннях статей 146, 146-1, 149, 158-1, 158-3, 266, 278, 279, 341, 346, 444 Кримінального кодексу України. Встановлено, що використання цього поняття у тексті Кримінального кодексу України є несистемним, більше того, доведено, що законодавець при цьому допустив низку логічних помилок. Відповідно, для удосконалення положень законодавства пропонується уніфікувати використання цього поняття: якщо статтею Особливої частини Кримінального кодексу України мають охоплюватися усі можливі форми обернення речі на користь особи, виходячи з інших ознак складу кримінального правопорушення, то для опису діяння достатнім буде використання словосполучення «незаконне заволодіння»; у разі потреби передбачити відповідальність за заволодіння річчю конкретним способом, який має усталене лаконічне термінологічне позначення (крадіжка, викрадення, розбій, шахрайство тощо), то доцільним буде використання саме такого термінологічного позначення; при цьому, конструюючи нормативні положення про заволодіння «спеціальними» предметами на кшталт зброї, наркотичних засобів, можна застосовувати формулювання «розбій з метою заволодіння»; якщо ж потрібно передбачити відповідальність за заволодіння річчю одним чи кількома способами, які не мають усталеного лаконічного позначення (шляхом використання службового становища; шляхом вчинення правочинів; шляхом привласнення майна, що було ввірене особі чи перебувало в її віданні), доцільно користуватися конструкцією «(незаконне/протиправне) заволодіння… шляхом…».У межах дослідження також виявлено низку проблем, зокрема дискусійною видається думка з приводу того, що поняття «розтрата» речі охоплюється поняттям «заволодіння» річчю, а тому розтрату чужої речі слід передбачати в законі як окрему форму (вид) посягання.