СКАСУВАННЯ АБО ЗМІНА «СПЕЦІАЛЬНИХ» НОРМ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ПРОБЛЕМА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Анотація

У статті з’ясовано кримінально-правові наслідки скасування «спеціальних» норм, а також внесення змін до «спеціальних» норм, в результаті яких із-під їх чинності виводиться певне коло діянь, а також обґрунтовано пропозиції щодо вирішення проблем, що виникають внаслідок таких законодавчих змін. На прикладі виключення із Кримінального кодексу України статей 365-1, 423, 424 КК України, що встановлювали відповідальність за перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, зловживання та перевищення влади або службового становища військовою службовою особою відповідно, а також зміни ст. 365 КК України про перевищення влади або службових повноважень, в результаті якої було обмежено коло суб’єктів цього кримінального правопорушення, встановлено, що скасування «спеціальної» норми, а також зміна такої норми, що призвела до звуження кола діянь, які вона охоплює, призводить до звільнення від кримінальної відповідальності усіх осіб, які вчинили такі діяння до моменту набрання чинності такими змінами, незважаючи на те, що ці діяння містять ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого «загальною» нормою. Доведено, що такий підхід відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини. Обґрунтовано, що проблема уникнення кримінальної відповідальності в таких випадках може бути вирішена шляхом доповнення Кримінального кодексу України положенням, яке б прямо вказувало, що закон, яким скасовуються чи змінюються «спеціальні» норми, не вважається законом, що скасовує кримінальну протиправність діяння в розумінні ст. 5 КК України, а також регламентації у Кримінальному процесуальному кодексі України механізму зміни кваліфікації відповідних діянь, порядку переоцінки доказів, а також забезпечення права на захист у таких випадках. Аргументовано, що створення так званих «спеціальних» норм потрібно максимально уникати, а такий спосіб диференціації кримінальної відповідальності може бути обґрунтований лише потребою значно пом’якшити чи значно посилити відповідальність за певну групу діянь, що охоплюються «загальною» нормою.