Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)

КОМПЛАЄНС-КОНТРОЛЬ У СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛІНГУ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

Марта Копитко, Марія Вінічук — Sun, 25 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті досліджено теоретико-методологічні засади та прикладні аспекти інтеграції комплаєнс-контролю у систему публічного управління та контролінгу безпеки підприємств критичної інфраструктури України. Проаналізовано сучасні підходи до забезпечення законності, етичності та ефективності управлінських рішень у сфері безпеки стратегічно важливих об’єктів, що виконують ключові функції в економіці та національній безпеці. Визначено роль комплаєнс-механізмів як інструменту управління ризиками на підприємстві, запобігання кризовим подіям, підвищення організаційної стійкості та забезпечення корпоративної відповідальності. Досліджено взаємозв’язок між державним регулюванням, корпоративними практиками та контролінговими інструментами безпеки. Встановлено зв’язок між рівнем впровадження контролінгу безпеки та здатністю підприємств протидіяти кризовим ситуаціям, що дозволяє визначити ключові фактори підвищення ефективності організаційно-правового механізму забезпечення безпеки підприємств критичної інфраструктури. На основі проведеного аналізу запропоновано концептуальні підходи до вдосконалення системи публічного управління безпекою, інтеграції комплаєнс-механізмів у корпоративну практику та формування єдиного контролінгового середовища для підприємств критичної інфраструктури. Отримані висновки можуть слугувати методологічною основою для удосконалення системи публічного управління та впровадження комплексних механізмів контролінгу безпеки на підприємствах критичної інфраструктури України. Перспективами подальших наукових досліджень виступає розробка кількісних методик оцінювання ефективності комплаєнс-контролю шляхом створення інтегрованих індексів та шкали, які дозволять вимірювати рівень впровадження комплаєнс-механізмів та їхній вплив на готовність підприємств до кризових подій.

РЕГІОНАЛЬНІ КЛАСТЕРИ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Людмила Кот — Sun, 25 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті комплексно досліджено теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування регіональних кластерів соціального підприємництва як ефективного інструменту децентралізованого розвитку національної економіки України. Визначено, що еволюція кластерної теорії – від «промислових округів» А. Маршалла до сучасних моделей соціальної економіки – засвідчує універсальність кластерного підходу, який може бути адаптований до цілей інклюзивного зростання та соціальної інтеграції. Обґрунтовано, що соціально-підприємницький кластер являє собою просторово-мережеву систему взаємодії між соціальними підприємствами, громадами, науковими установами, бізнесом і органами влади, діяльність якої спрямована на створення соціальної цінності, розширення зайнятості та зміцнення людського капіталу. Розкрито організаційно-економічний механізм функціонування таких кластерів, який базується на принципах партнерства, довіри та спільного інвестування, використанні інструментів публічно-приватного партнерства, соціальних інкубаторів, акселераторів і цифрових платформ співпраці. Здійснено аналітичне моделювання впливу соціально-підприємницьких кластерів на регіональний розвиток, що підтвердило їх мультиплікативний ефект: соціальні інвестиції у кластери сприяють не лише економічному зростанню, а й формуванню соціальної згуртованості, розвитку інноваційного потенціалу та підвищенню стійкості територій. Показано, що у післявоєнних регіонах України кластери можуть виступати ключовими елементами системи відновлення, поєднуючи державні, приватні та громадські ресурси для створення нових робочих місць і реінтеграції внутрішньо переміщених осіб. Узагальнення регіональних кейсів у Львівській, Івано-Франківській, Київській і Дніпропетровській областях довело практичну дієвість кластерного підходу: він забезпечує зростання зайнятості, активізацію соціальних інновацій та розвиток місцевих спільнот. Водночас виявлено низку системних бар’єрів – асиметрію ресурсів між регіонами, недостатній рівень цифровізації, відсутність сталої координації на національному рівні. Аргументовано необхідність створення Національної мережі соціально-підприємницьких кластерів України, інтегрованої у європейський кластерний простір, що дозволить підвищити ефективність використання соціальних інвестицій, забезпечити міжрегіональну синергію, розвиток партнерських зв’язків і залучення міжнародного фінансування. Зроблено висновок, що соціально-підприємницькі кластери виступають важливою складовою нової парадигми регіонального розвитку, поєднуючи економічну ефективність і соціальну відповідальність, сприяючи утвердженню моделі інклюзивного зростання, заснованої на принципах сталості, участі громад і децентралізації управління.

МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ БРЕНДИНГУ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Ольга Марченко, Віктор Кінарьов — Sun, 25 Jan 2026 00:00:00 +0200

Метою дослідження є систематизація та аналіз еволюції маркетингових комунікацій як інструменту брендингу в управлінні українськими підприємствами в умовах війни. На основі порівняльного аналізу довоєнного та воєнного періодів (2022–2025 рр.), статистичних даних рекламно-комунікаційного ринку, результатів опитувань Factum Group та Всеукраїнської рекламної коаліції, а також кейсів провідних українських брендів (Rozetka, Нова пошта, Monobank, Сільпо, ОККО, Kormotech та інших) визначено основні етапи трансформації комунікаційних стратегій: реактивний («мовчазний»), емоційно-патріотичний, адаптивно-прагматичний та етап активного відновлення й омніканальності. Доведено, що війна зумовила глибинну зміну парадигми маркетингових комунікацій ̶ від комерційно-промоційної до ціннісно-гуманістичної, у центрі якої перебувають емпатія, прозорість, локальність, соціальна відповідальність і технологічність. Установлено, що маркетингові комунікації в умовах війни виконують не лише промоційну, але й соціально-консолідаційну, репутаційно-захисну та стратегічно-управлінську функції, сприяючи зміцненню довіри, підтримці суспільного оптимізму та забезпеченню стійкості бізнесу. Наукова новизна дослідження полягає у виокремленні чотирьох етапів еволюції маркетингових комунікацій українських брендів у воєнний період, а також у комплексній характеристиці маркетингових комунікацій як інструменту брендингу в управлінні сучасними підприємствами в умовах війни. Уточнено закономірності переходу від реактивного антикризового реагування до стратегічного бренд-комунікування, заснованого на довірі, цінностях і сталому розвитку. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання виявлених закономірностей і трендів для формування ефективних комунікаційних стратегій брендів у умовах війни та повоєнний період, удосконалення систем управління довірою та репутаційною безпекою підприємств, а також розроблені рекомендацій щодо впровадження ціннісно орієнтованих маркетингових комунікацій у практику управління сучасними підприємствами.

ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРОЦЕСНОГО ПІДХОДУ ЯК ІСТРУМЕНТУ ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Тетяна Мірошніченко — Sun, 25 Jan 2026 00:00:00 +0200

Економіка України зазнала суттєвих змін в сучасних умовах функціонування. Зміни в економічній системі обумовлені військовим вторгнення росії на територію України та рядом факторів, які неминуче впливають на соціально-економічні процеси розвитку країни та на функціонування ринку праці зокрема. Ключовими тенденціями розвитку ринку праці сьогодні є підвищення рівня безробіття, зростання показників міграції, зниження рівня конкурентоспроможності працівників, підприємств та економіки всієї країни. Відповідні тенденції обумовили необхідність пошуку нових підходів до формування ринку праці, серед яких неабияку увагу привертає процесний підхід. Незважаючи на відсутність практичного досвіду впровадження відповідного підходу в умови ринку праці, дієвість процесного підходу доведена активним його використанням в суміжних сферах та практичним міжнародним досвідом використання процесних атрибутів у сфері ринку праці. Метою статті є обґрунтування можливості застосування процесного підходу у формуванні ринку праці для створення дієвої системи процесів функціонування останнього. В роботі здійснено аналіз теоретичних, нормативних та наукових джерел, присвячених впровадженню процесного підходу та процесної атрибутики у різні сфери ринку праці та трудової діяльності. Використано компаративний метод для визначення взаємозв’язку між нормативними, методологічними та теоретичними аспектами формування ринку праці на засадах процесного підходу. Застосовано метод абстрагування та логічного аналізу для визначення та систематизації переваг впровадження процесного підходу у формування ринку праці України. В статті визначені та обґрунтовані теоретичні, нормативні, методологічні та прикладні аспекти впровадження процесного підходу у формування ринку праці України. Визначені теоретичні аспекти використання процесно-орієнтованого підходу у дотичних сферах функціонування ринку праці. Визначені методологічні аспекти впровадження процесного підходу. Досліджено міжнародний досвід впровадження процесної атрибутики у реалізацію політики зайнятості та зазначені нормативні документи ЄС щодо впровадження процесного підходи ц сфері праці.

ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ МАРКЕТИНГОВИМИ КОМУНІКАЦІЯМИ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Ярослав Пушак, Ольга Каламан, Дмитро Харенко — Sun, 25 Jan 2026 00:00:00 +0200

В статті досліджено технології управління маркетинговими комунікаціями на сучасному підприємстві. Метою статті є виявлення, аналіз, систематизація та характеристика технологій управління маркетинговими комунікаціями на сучасному підприємстві. Окреслено ключові фактори, які призводять до необхідності інноваційних зрушень та управлінських рішень щодо імплементації маркетингових комунікацій. Структуровані та розглянуті турбулентні зміни у зовнішньому середовищі сучасного підприємства. Обґрунтовано необхідність змін в комунікаційному комплексі та зростаюче значення операційної діяльності. Зображено появу альтернативних форм маркетингових комунікацій. Описано дві групи інновацій в маркетингові комунікації. Наведена статистична інформація щодо розповсюдження Інтернету серед користувачів як однієї із вагомих причин розвитку сучасних інформаційних технологій. Зображено особливості функціонування інтернет-маркетингу для сучасних підприємств. Показано роль та значення соціальних медіа для сучасних підприємств. Виявлено вплив користувачів інтернету на формування сучасних напрямів інформаційно-комунікаційні технологій. Підкреслено, що своєчасний моніторинг соціальних мереж може представляти для бізнесу конкурентну перевагу і як саме його потрібно використовувати для укріплення позиції бренду на ринку. Розглянуто особливості впровадження івент-маркетингу та залучення споживачів до маркетингових заходів, що дозволить підприємствам мати високі позиції у світі. Проілюстровано значення подієвого маркетингу для розвитку інструментів комунікацій та підвищення купівельної поведінки споживачів. Охарактеризований ступінь розвитку та імплементації партизанського маркетингу завдяки розвитку ринків, інформаційно-комунікаційних технологій. Доведено, що місце та роль партизанського маркетингу у побудові маркетингових комунікацій зі споживачами. Виявлено специфічні інструменти партизанського маркетингу. Описано, що партизанський маркетинг має специфічну сферу свого застосування, направлену на молоду вікову групу.

ВІДКРИТІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ В УПРАВЛІННІ КОРПОРАТИВНИМ САНКЦІЙНИМ КОМПЛАЄНСОМ ЛОГІСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Ірина Ревак, Олег Підхомний — Sun, 25 Jan 2026 00:00:00 +0200

У статті розглянуто проблему використання відкритих джерел інформації у системі управління корпоративним санкційним комплаєнсом логістичних підприємств. Підкреслено, що сучасні умови глобалізації та зростання санкційного тиску на міжнародну економіку формують потребу у посиленні прозорості ланцюгів постачання, підвищенні рівня контролю за контрагентами та запобіганні участі компаній у схемах обходу санкційних обмежень. Метою статті є обґрунтування ролі та класифікації відкритих джерел інформації у процесі управління корпоративним санкційним комплаєнсом логістичних підприємств, а також визначення критеріїв їх достовірності для забезпечення ефективного моніторингу та ухвалення управлінських рішень. Запропоновано класифікаційний підхід до систематизації відкритих джерел інформації за ознаками функціонального призначення, походження, рівня офіційності та технологічних можливостей збору даних. Встановлено, що відкриті джерела виконують базову функцію у корпоративному санкційному комплаєнсі, забезпечуючи виявлення ризиків, ідентифікацію порушень санкційного режиму, оцінку ділової репутації контрагентів та документування процесів перевірки. Наукова новизна полягає у розробленні системної класифікації відкритих джерел інформації, адаптованої до потреб санкційного комплаєнсу в логістиці, та у визначенні пріоритетності їх практичного застосування у різних типах управлінських рішень – стратегічних, тактичних, операційних та аналітико-прогностичних. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання запропонованих підходів для формування внутрішньої політики комплаєнсу, удосконалення процедур перевірки контрагентів, розроблення автоматизованих систем моніторингу ризиків та підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки бізнесу. Зроблено висновок, що інтеграція відкритих джерел інформації у корпоративну систему санкційного комплаєнсу є необхідною умовою підвищення ефективності управління ризиками, забезпечення прозорості логістичних процесів та формування стійкої репутаційної політики підприємств на міжнародному ринку.

ВПЛИВ БЕЗПЕКОВОЇ КУЛЬТУРИ НА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

Василь Франчук, Степан Мельник, Володимир Гобела — Sun, 25 Jan 2026 00:00:00 +0200

В статті проведено аналіз змісту та структури прийняття управлінського рішення, за результатами якого встановлено, що цей процес має два основних пов’язаних між собою етапи: етап підготовки варіантів дій та етап вибору кінцевого варіанту. Обґрунтовано, що на кожному з цих етапів на якість управлінського рішення, окрім інших чинників, суттєвий вплив має безпекова культура тих хто його приймає. Удосконалено визначення поняття «безпекова культура» під яким розуміється система безпекових цінностей, які сформовані у межах організаційної культури людини і виявляються у формі безпекового мислення та безпекової поведінки як норми у відносинах, що має позитивний вплив на сприйняття, процес, ситуацію чи стан. Для глибшого розуміння її внутрішньої структури розроблено концентричну модель безпекової культури, де наочно продемонстровано, що ядром є безпекові цінності, які проявляються у формі безпекового мислення та безпекової поведінки. Розроблено й обґрунтовано модель та механізм впливу безпекової культури як складової організаційної культури менеджера на прийняття управлінського рішення. У цій моделі запропонована структурна схема, яка відображає об’єктивний процес впливу безпекових цінностей суб’єктів прийняття управлінських рішень на міжособистісні та ділові комунікації з іншими учасниками комунікації, який формує у них безпекове мислення та безпекову поведінку, що згодом стає нормою у відносинах. У підсумку, комунікації на основі безпекових цінностей підвищують: рівень стійкості у суб’єктів прийняття управлінських рішень в умовах дії загроз, створюючи умови для визначення їх джерела, ймовірності реалізації, спрямованість та руйнівної сили, а також рівень власної готовності та можливості щодо протидії цій загрозі чи загрозам, а у найгіршому випадку відновлення; спрямовують комунікації на цілісне й упорядковане пізнання і відображення безпекової дійсності у зовнішньому середовищі та формування відносин і вибору варіанту рішення, спрямованість його дії на стабільність та розвиток, тобто цілеспрямовані зміни, що ведуть до покращення. У даній моделі також запропоновано схему і механізм, коли у суб’єкта прийняття управлінських рішень безпекова культура не сформована або сформована, але на рівні поведінки (дії) не проявляється, в силу різних причин чи обставин, то тоді його комунікації, поведінка заповнюються провокаціями, збуренням. У такій ситуації процес прийняття управлінського рішення на всіх його етапах буде дестабілізуватися, і як наслідок воно буде спрямоване на нанесення збитків та руйнування. Також визначено основні ознаки безпекової культури, через які вона проявляється та має вплив на процес прийняття управлінського рішення. Запропоновано визначення таких понять як: безпекова культура, безпекові цінності, безпекове мислення, безпекова поведінка, безпекова стійкість суб’єкта прийняття управлінського рішення.

ЗМІЦНЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ТА КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ З ВИКОРИСТАННЯМ ШІ

Олександр Череп, Світлана Маркова, Любомир Михайліченко — Sun, 25 Jan 2026 00:00:00 +0200

Встановлено, що, незважаючи на значний прогрес у розвитку технологій ШІ, все ще бракує робіт, присвячених саме аналізу нестабільних та динамічно мінливих даних, зокрема прайс-листів, баз даних та звітів. Це створює передумови для поглибленого вивчення конкретних методів і моделей, здатних оперативно реагувати на зміну показників, надавати правильні рекомендації і сприяти підвищенню загального ПП. Доведено, що актуальність подальших наукових робіт у цьому напрямі зумовлена необхідністю розробки та апробації нових підходів до автоматизованого аналізу та управління ціновою політикою на основі штучного інтелекту. Наведено приклади використання ШІ українськими банками як приклад готовності фінансового сектору до цифрової трансформації. Показано, що автоматизація державного фінансового контролю з використанням ШІ дозволяє мінімізувати людський фактор і забезпечити неупереджене прийняття рішень. Запропоновано авторську блок-схему інтеграції ШІ в державне управління та інвестиційну сферу, яка демонструє потенційні напрями впливу технологій на зміцнення довіри до держави та покращення інвестиційного клімату. Відзначено, що інтеграція ШІ є важливою умовою для створення прозорого економічного середовища, підвищення публічної довіри та ефективного управління ресурсами, що є критичними чинниками для успішного відновлення України в післявоєнний період.