Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (серія економічна)

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО У ВОЄННИЙ ЧАС: ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ПІД ЧАС СПІВПРАЦІ В УМОВАХ МІНЛИВОСТІ БЕЗПЕКОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Ярослав Благута — 2025-06-27

Структура статті передбачатиме поглиблений огляд літератури, виокремлення ключових методів, висвітлення мети й завдань дослідження, представлення ключових результатів й узагальнення у вигляді висновків. Огляд літератури показав, що низка теорій і концепцій в контексті врахування специфіки здійснення державно-приватного партнерства у сфері забезпечення продовольчої безпеки в умовах сьогодення, досі залишаються не розкритими повною мірою, що й зумовило вибір даної тематики, її сучасну актуальність. Таким чином, ми ставимо за мету охарактеризувати особливості державно-приватного партнерства у сфері забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного часу. Об’єктом дослідження є держава та приватний сектор як партнери у сфері забезпечення продовольчої безпеки України. Ключовим завданням є визначити напрямки підвищення ефективності державно-приватного партнерства у сфері забезпечення продовольчої безпеки в умовах сьогодення. Виокремлено основні переваги сторін державно-приватного партнерства у сфері забезпечення продовольчої безпеки. Доведено, що забезпечення продовольчої безпеки через державно-приватне партнерство закладає фундамент для успішного відновлення після завершення воєнного стану. Інфраструктура, створена для розв’язання нагальних потреб, може слугувати міцною основою для подальшого економічного зростання. Встановлено, що безпековий розвиток полягає не лише в силовому захисті, а й у створенні надійних внутрішніх систем постачання, що здатні витримувати будь-які випробування. Визначено перелік найбільш суттєвих факторів гальмування реалізації державно-приватного партнерства у сфері забезпечення продовольчої безпеки. Доведено, що державно-приватна взаємодія в сфері забезпечення продовольчих ресурсів не просто бажана, а життєво необхідна, адже відповідає викликам сучасного світу й утверджує довгостроковий безпековий розвиток. Представлено авторське бачення напрямків удосконалення й рекомендацій. Доведено, що безпековий розвиток країни напряму залежить від того, чи зможуть українські виробники вчасно і в достатніх обсягах забезпечувати критично важливі харчові продукти.

ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПРОТИДІЇ ТІНЬОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Інна Висоцька — 2025-06-27

У статті проведена оцінка розмірів тіньової економіки та розроблено пропозиції щодо вдосконалення податкового регулювання з метою зниження її обсягів. Тіньова економіка становить загрозу для економічної безпеки країни, знижує рівень податкових надходжень та спотворює умови для чесної конкуренції. Аналіз показав важливість посилення податкового регулювання, що є необхідним кроком для детінізації економіки. Досліджено, що поточна система податкового регулювання в Україні не повністю відповідає сучасним вимогам і потребує суттєвих змін та вдосконалення. Таким чином, актуальність цієї теми полягає у необхідності підвищення ефективності податкового регулювання як важливої складової комплексної стратегії детінізації економіки України. Небезпека тіньової економіки виявляється через її шкідливі наслідки, зокрема, у зниженні доходів державного та місцевих бюджетів, що ускладнює покриття державних витрат. Це призводить до збільшення податкового тиску на легальний бізнес, створюючи нерівні умови для підприємницької діяльності через корупційні практики та хабарництво, підриває довіру до влади і сприяє посиленню фінансових можливостей кримінальних угруповань. Боротьба з тіньовою економікою неможлива без реалізації ефективних податкових заходів. До основних кроків, які можна впровадити на поточному етапі, належать: посилення контролю та вдосконалення правової структури для зменшення тіньових явищ; покращення ефективності моніторингових процесів; зміцнення співпраці між Державною службою фінансового моніторингу України, іншими національними органами контролю, правоохоронними агентствами та основними суб’єктами фінансового нагляду; розширення міжнародного партнерства у боротьбі з тіньовою економікою; вдосконалення професійної підготовки спеціалістів, що займаються цією проблемою. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості застосування теоретичних висновків цієї статті в роботі державних органів. Це сприятиме розробці та впровадженню нової податкової політики, спрямованої на значне зниження рівня тіньової економіки та корупції.

СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ЛОГІСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ В КОНТЕКСТІ ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Марта Копитко — 2025-06-27

В межах нашого дослідження, ми ставимо за мету охарактеризувати особливості стимулювання інноваційної активності логістичних підприємств в контексті уможливлення підвищення безпекового потенціалу. Об’єктом дослідження є безпековий потенціал логістичних підприємств. Ключовим завданням є визначити напрямки уможливлення підвищення безпекового потенціалу через стимулювання інноваційної активності логістичних підприємств. Визначено, що що інноваційна активність логістичних підприємств відіграє вирішальну роль у формуванні високого рівня безпекового потенціалу й забезпеченні стійкого безпекового розвитку. На нашу думку, логістичні підприємства, які впроваджують передові технологічні рішення, застосовують сучасні методики управління ризиками та інтегрують цифрові платформи, здатні оперативніше реагувати на складні виклики ринку й захищати свої ресурси від внутрішніх і зовнішніх загроз. Встановлено, що нарощування безпекового потенціалу неможливе без системної підтримки й стимулювання інноваційних процесів. Сучасні виклики, пов’язані зі зростанням рівня автоматизації, поширенням інформаційних загроз і збільшенням складності ринкових умов, вимагають від логістичних підприємств проактивної позиції. Доведено, що комплексний підхід до стимулювання інноваційної активності передбачає проведення аудиту, формування стратегічних орієнтирів, залучення необхідних ресурсів, пілотування рішень і постійне вдосконалення на основі аналізу досягнутих результатів. Вважаємо, що тільки в такий спосіб логістичні підприємства зможуть не лише зберегти конкурентні позиції, а й гарантувати безпековий розвиток у довгостроковій перспективі. Загалом, інноваційна активність – це рушійна сила, яка об’єднує технології, людські ресурси та ефективне управління, забезпечуючи стійкість і готовність до сучасних викликів. Доведено, що саме що безперервний пошук нових можливостей, удосконалення процесів і модернізація обладнання дають змогу забезпечувати комплексний захист усіх етапів логістичного ланцюга – від транспортування до кінцевої доставки вантажів.

ЗАСАДИ РЕАГУВАННЯ НА КРИЗОВІ СИТУАЦІЇ В УМОВАХ ЗМІН ДИНАМІЧНОСТІ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА: ВИКЛИКИ ДЛЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ

Володимир Мойса — 2025-06-27

Структура статті передбачатиме поглиблений огляд літератури, виокремлення ключових методів, висвітлення мети й завдань дослідження, представлення ключових результатів й узагальнення у вигляді висновків. В результаті ретельного огляду науково-практичної літератури, встановлено, що низка теорій і концепцій в контексті врахування специфіки здійснення реагування на кризові ситуацію в умовах сьогодення, досі залишаються не розкритими повною мірою, що й зумовило вибір даної тематики, її сучасну актуальність. Метою статті є охарактеризувати особливості реагування на кризові ситуації системою управління підприємства в умовах нових викликів сьогодення. Об’єктом дослідження є кризові ситуації, що можуть утворюватися під час усього життєвого циклу діяльності підприємства. Ключовим завданням є визначити напрямки підвищення ефективності системи реагування на кризові ситуації в сучасних умовах. В контексті досягнення поставленої мети, нами було використано ряд методів, зокрема: індукції та дедукції, порівняння і систематизації – для визначення сутності кризової ситуації на підприємстві; синтезу і аналізу — для доведення суттєвості впливу кризової ситуації на зміни в системі управління підприємством; морфологічного аналізу – для групування ключових засад реагування на кризові ситуації; графічний та табличний – для якісного подання результатів дослідження; абстрактно-логічний – для формування теоретичних узагальнень і висновків дослідження. Доведено, що сутність кризових ситуацій на підприємстві, у найширшому значенні, полягає в тому, що вони створюють загрозу нормальній діяльності та ставлять під сумнів здатність суб’єкта господарювання досягати своїх цілей. Визначено ключові сутнісні засади розуміння кризових ситуації на підприємстві. Встановлено, що саме динамічність зовнішнього середовища сьогодні виявляється в багатьох аспектах: це і загострення глобальної конкуренції за ресурси, і стрімка зміна технологій, і коливання валютних ринків, і появи нових правил регулювання. Визначено траєкторію уможливлення ефективності реагування на кризові ситуації. Встановлено, що засади реагування на кризові ситуації в умовах змін динамічності зовнішнього середовища залишаються актуальними і сьогодні, адже економічна безпека є ключовим фактором забезпечення стійкості та конкурентоспроможності будь-якого підприємства. Подальші дослідження повинні стосуватися аналізу міжнародних практик реагування на кризові ситуації із можливостями інтегрування в практику українських підприємств.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ БЕЗПЕКОВОГО СЕРЕДОВИЩА

Василь Франчук — 2025-06-27

Наукова стаття розкриває актуальність теми дослідження, зумовлену збройною агресією росії проти України та глобальними загрозами, які негативно впливають на вітчизняне суспільство. Основний фокус наукової розвідки зосереджує увагу на необхідності розвитку та удосконалення безпекової діяльності, яка зіштовхується з практичними викликами щодо пошуку ефективних безпекових механізмів у державі для формування безпекового середовища з огляду на сучасні реалії та потреби. У дослідженні проведено ретельний теоретичний аналіз підходів до трактування терміну "безпекове середовище", який складається із складових компонентів "безпека" та "середовище", і запропоновано чіткі визначення для цих понять. Аналізуючи підходи до трактування поняття «безпека» вітчизняними науковцями, автори виявляють, що соціальне середовище включає макро- та мікрорівні складові, які охоплюють політичну, соціальну та духовну сфери. Наведено різні типи життєвих середовищ: безпечне, небезпечне та безпекове, де останнє містить механізми захисту від існуючих та потенційних загроз. Запропоновано класифікацію загроз за ступенем прогнозованості та ліквідності, що зумовлює різні підходи до усвідомлення суті та призначення безпекової діяльності. Розроблено авторський науково-методичний підхід до характеристики безпекового середовища, який передбачає різні види безпекової діяльності – проактивну, реактивну та паліативну безпекову діяльність, що відрізняються за методами протидії різним типам загроз. Пропонований підхід спрямований на вдосконалення безпекових систем на різних рівнях і подолання поточних безпекових викликів. Він також ставить акцент на інтеграцію безпекової діяльності в соціально-політичні та економічні процеси, що відбуваються в Україні, і на глобальному рівні. Таким чином, запропонований підхід забезпечує теоретичну базу для подальших досліджень та розробки практичних заходів із посилення безпеки держави та формування безпекового середовища, закладаючи основу для стійкого розвитку та підтримки стабільності в умовах сучасних викликів і загроз.

МЕТОДИ, ІНСТРУМЕНТИ ТА РИЗИКИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КОНТРОЛІНГУ ІТ-КОМПАНІЙ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Марія Вінічук — 2025-06-27

У статті проаналізовано основні наукові підходи до визначення сутності інвестиційного контролінгу та щодо виокремлення його методів, інструментів та ризиків. З’ясовано, що під інвестиційним контролінгом розуміють систему заходів, спрямованих на забезпечення контролю за процесами планування, моніторингу та коригування інвестиційної діяльності з метою мінімізації ризиків, підвищення результативності проєктів та акумуляції фінансових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності та забезпечення стабільного розвитку суб’єкта господарювання. Розкрито сутність інвестиційного контролінгу як ефективного інструменту стратегічного управління, який забезпечує ефективність використання інвестиційних ресурсів, знижує ризики та підвищує фінансову стійкість. Досліджено сучасні методи та інструменти інвестиційного контролінгу, що адаптовані до специфіки діяльності ІТ-компаній в умовах економічної нестабільності та стратегічної невизначеності. Встановлено, що найефективнішими для ІТ-компаній є такі методи інвестиційного контролінгу як Sensitivity Analysis (Аналіз чутливості) (рівень ефективності використання 4,8), NPV (Чиста приведена вартість) (рівень ефективності використання 4,7) та Scenario Analysis (Сценарний аналіз) (рівень ефективності використання 4,5). Виокремлено найбільш часто використовувані ІТ-компаніями інструменти інвестиційного контролінгу, а саме: ВІ-системи, MS Exel, фінансові калькулятори, аналітичні скрипти, ERP-системи, Google Data Studio та Power BI дашборд. Обґрунтовано необхідність адаптації класичних підходів до інвестиційного контролінгу з урахуванням динаміки ІТ-середовища, високої частки нематеріальних активів та нестабільності зовнішнього середовища. Запропоновано основні напрямки підвищення ефективності інвестиційного контролінгу, зокрема, доведено необхідність розвитку його цифрових технологій, посилення аналітичної компетенції управлінського персоналу, забезпечення високого рівня інтелектуального капіталу та прозорості інвестиційних проєктів. Перспективами подальших наукових досліджень визначено потребу у розробленні галузевих моделей контролінгу для ІТ-сектору та інтеграції штучного інтелекту й машинного навчання в системи контролінгу.

ПОДАТКОВІ РИЗИКИ У СФЕРІ ТРАНСФЕРТНОГО ЦІНОУТВОРЕННЯ: ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА МІНІМІЗАЦІЯ

Владислав Маслов — 2025-06-27

У статті досліджено сучасні міжнародні підходи до ідентифікації та мінімізації податкових ризиків у сфері трансфертного ціноутворення. Основну увагу приділено рекомендаціям ОЕСР, викладеним у «Звіті у розрізі країн: посібнику з ефективної оцінки податкових ризиків» та «Проєкті з оцінки ризиків у сфері трансфертного ціноутворення». Проаналізовано механізми формування ризикових індикаторів, які дозволяють податковим органам ефективно ранжувати платників податків за ступенем потенційного порушення принципу «витягнутої руки». У статті визначено три ключові категорії ризиків трансфертного ціноутворення: регулярні внутрішньогрупові транзакції, одноразові угоди великого обсягу з пов’язаними особами та співпраця з непрозорими компаніями-контрагентами. Для кожного типу ризику запропоновано відповідні інструменти мінімізації, включаючи оновлення бенчмаркінгових досліджень, аналіз економічної доцільності операцій, KYC-перевірки та забезпечення повної документації. Наголошено на важливості інтеграції кількісних і якісних методів оцінювання ризиків, зокрема застосування фінансових коефіцієнтів, порогових значень обсягу операцій та історії податкового комплаєнсу. Окрема увага приділена впровадженню автоматизованих ІТ-рішень для моніторингу трансфертних операцій у режимі реального часу. Також увагу зосереджено на необхідності адаптації трансфертних методик до умов цифрової трансформації, посилення регуляторного середовища та процесів міжнародної інтеграції банківської системи України. Визначено роль трансфертної системи у визначенні прибутковості структурних підрозділів, формуванні внутрішньої цінової політики та управлінні процентним ризиком. Узагальнено, що ефективна система управління ризиками трансфертного ціноутворення повинна спиратися на міжнародні стандарти, забезпечувати прозорість бізнес-операцій та передбачати активну координацію між платниками податків і контролюючими органами. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення податкової політики України у сфері трансфертного ціноутворення та побудови дієвого ризик-менеджменту.