РЕГІОНАЛЬНІ КЛАСТЕРИ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

У статті комплексно досліджено теоретико-методологічні та прикладні аспекти формування регіональних кластерів соціального підприємництва як ефективного інструменту децентралізованого розвитку національної економіки України. Визначено, що еволюція кластерної теорії – від «промислових округів» А. Маршалла до сучасних моделей соціальної економіки – засвідчує універсальність кластерного підходу, який може бути адаптований до цілей інклюзивного зростання та соціальної інтеграції. Обґрунтовано, що соціально-підприємницький кластер являє собою просторово-мережеву систему взаємодії між соціальними підприємствами, громадами, науковими установами, бізнесом і органами влади, діяльність якої спрямована на створення соціальної цінності, розширення зайнятості та зміцнення людського капіталу. Розкрито організаційно-економічний механізм функціонування таких кластерів, який базується на принципах партнерства, довіри та спільного інвестування, використанні інструментів публічно-приватного партнерства, соціальних інкубаторів, акселераторів і цифрових платформ співпраці. Здійснено аналітичне моделювання впливу соціально-підприємницьких кластерів на регіональний розвиток, що підтвердило їх мультиплікативний ефект: соціальні інвестиції у кластери сприяють не лише економічному зростанню, а й формуванню соціальної згуртованості, розвитку інноваційного потенціалу та підвищенню стійкості територій. Показано, що у післявоєнних регіонах України кластери можуть виступати ключовими елементами системи відновлення, поєднуючи державні, приватні та громадські ресурси для створення нових робочих місць і реінтеграції внутрішньо переміщених осіб. Узагальнення регіональних кейсів у Львівській, Івано-Франківській, Київській і Дніпропетровській областях довело практичну дієвість кластерного підходу: він забезпечує зростання зайнятості, активізацію соціальних інновацій та розвиток місцевих спільнот. Водночас виявлено низку системних бар’єрів – асиметрію ресурсів між регіонами, недостатній рівень цифровізації, відсутність сталої координації на національному рівні. Аргументовано необхідність створення Національної мережі соціально-підприємницьких кластерів України, інтегрованої у європейський кластерний простір, що дозволить підвищити ефективність використання соціальних інвестицій, забезпечити міжрегіональну синергію, розвиток партнерських зв’язків і залучення міжнародного фінансування. Зроблено висновок, що соціально-підприємницькі кластери виступають важливою складовою нової парадигми регіонального розвитку, поєднуючи економічну ефективність і соціальну відповідальність, сприяючи утвердженню моделі інклюзивного зростання, заснованої на принципах сталості, участі громад і децентралізації управління.